Судова палата у господарських справах Верховного Суду України, розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Авіс-Агро Сіваш" (далі - Товариство) на постанову Вищого господарського суду України від 16.03 2004 року N 2-7/7378-2003, ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2003 року Товариство звернулося в господарський суд Автономної Республіки Крим із позовом до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим (далі - Інспекція) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 11.03.2003 року N 0000012602/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 119700 грн., у тому числі основний платіж - 79800 грн., штрафні санкції - 39900 грн.

Під час розгляду справи позивач доповнив позовні вимоги і просив визнати недійсною першу податкову вимогу від 11.04.2003 року N 1/78 щодо податкового боргу за узгодженим податковим зобов'язанням з податку на прибуток у сумі 117767 грн. 47 коп., у тому числі основний платіж - 79800 грн., штрафні санкції - 37967 грн. 42 коп., пеня - 5 коп.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на помилковість висновків Інспекції щодо порушення Товариством норм законодавства про оподаткування, зокрема, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону Україні "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) .

Інспекція позов не визнавала, посилаючись на те, що суми, отримані платником податку за договором позики, не є фінансовим кредитом у визначенні підпункту 1.11.1 пункту 1.11 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) ; ці суми повинні включатися до валового доходу як доходи з інших джерел та від позареалізаційних операції відповідно до підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 цього Закону та враховуватись при визначенні об'єкта оподаткування.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 27.05 - 09.06.2003 року позов задоволено частково; визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 11.03.2003 року N 0000012602/0; у решті позовних вимог провадження у справі припинено на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Суд зазначив, що позикові операції, якими поповнено обігові кошти позивача, здійснювались на засадах поворотності, строковості, безоплатності і свідчать про виникнення у Товариства боргових зобов'язань, пов'язаних з поверненням сум позики. Задовольняючи частково позов, суд вмотивував рішення тим, що Інспекція неправильно поширила на позикові операції положення підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) та помилково дійшла висновку щодо заниження позивачем валового доходу.

У частині припинення провадження у справі суд зазначив, що відповідно до підпункту "в" підпункту 6.4.1 пункту 6.4 статті 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) у разі скасування судом рішення контролюючого органу про нарахування суми податкового зобов'язання або стягнення податкового боргу податкова вимога вважається відкликаною.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.10.2003 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.03.2004 року N 2-7/7378-2003 зазначені рішення та постанову скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Суд касаційної інстанції зазначив, що судами першої й апеляційної інстанцій правильно застосовано норми законодавства про оподаткування, а саме пункт 1.31 статті 1 та підпункт 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) . Водночас Вищий господарський суд України вважав, що під час розгляду справи не дано правової оцінки обставинам надання Товариству поворотної фінансової допомоги та дійсності угод, на підставі яких ця допомога надавалась, зокрема дотримання вимог статті 67 Конституції України (254к/96-ВР) та статті 5 Цивільного кодексу Української РСР (1540-06) . За вказівкою, що міститься в постанові Вищого господарського суду України, під час нового розгляду справи суду слід встановити реальність договорів позики і правомірність дій позивача щодо його податкових зобов'язань.

13 травня 2004 року колегією суддів Верховного Суду України за касаційною скаргою Товариства порушено провадження з перегляду у касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 16.03.2004 року N 2-7/7378-2003. У касаційній скарзі ставиться питання про скасування оскарженої постанови та припинення провадження у справі з мотивів виявлення різного застосування Вищим господарським судом України одного й того ж положення закону у аналогічних справах, неправильного застосування норм матеріального права. На обґрунтування мотивів касаційної скарги щодо неоднозначного застосування Вищим господарським судом України підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) зроблено посилання на оглядовий лист Вищого господарського суду України від 24.07.2001 року N 01-8/824 (v_824600-01) "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних та інших органів" та інформаційний лист Вищого господарського суду України від 29.08.2001 року N 01-8/935 (v_935600-01) "Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів".

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як установлено судом, податковим повідомленням-рішенням від 11.03.2003 року N 0000012602/0 Інспекція визначила позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток у зв'язку з тим, що Товариство не включило до валового доходу суми поворотної фінансової допомоги, отриманої від товариства з обмеженою відповідальністю "Промпостачзбут" на підставі договору від 27.11.2002 року N 27/11-02-ФП, від товариства з обмеженою відповідальністю "Осавіахім" на підставі договору від 26.12.2002 року N 12-П та від товариства з обмеженою відповідальністю "Серія" на підставі договору від 01.12.2002 року N 01/12-02-ФП, чим, на думку Інспекції, Товариство занизило валовий дохід у IV кварталі 2002 року на суму 266000 грн.

Скасовуючи судові рішення у справі та передаючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Вищий господарський суд України виходив із того, що суди не перевірили дотримання вимог законодавства при укладенні угод, за якими Товариству надавалась поворотна фінансова допомога, та не з'ясували обставини виконання цих угод.

Проте під час розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій доводи сторін, якими обґрунтовувались їх вимоги та заперечення стосовно правомірності визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток, не пов'язувались з умовами дійсності укладених Товариством угод та обставинами їх виконання. Касаційна скарга Інспекції на постанову суду апеляційної інстанції у даній справі також не містила посилань на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а мотивувалась виключно тим, що судом неправильно застосовано положення Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) .

Таким чином, обставини, на які Вищий господарський суд України наголосив як не з'ясовані судами під час розгляду справи, не входять в предмет доказування у даній справі.

Крім того, окремі висновки, зроблені Вищим господарським судом України в оскарженій постанові, не ґрунтуються на встановлених судами обставинах та не підтверджуються матеріалами справи. Зокрема це стосується висновку Вищого господарського суду України про те, що запозичені кошти у той же час повертались Товариством платникам цих коштів. Цей висновок не підтверджено будь-якими фактичними даними і до того ж він спростовується актом перевірки Інспекції, у якому зазначено, що на момент перевірки отримана Товариством фінансова допомога повернута не була.

Враховуючи викладене, в оскарженій постанові не наведено законних підстав для скасування судових рішень у справі. Немає й інших підстав для скасування рішення суду першої та постанови суду апеляційної інстанцій.

Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку та суму амортизаційних відрахувань. У пункті 4.1 статті 4 цього Закону валовий дохід визначено як загальну суму доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами. Водночас Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" не містить спеціального визначення терміну "дохід" для цілей цього Закону.

Слід зазначити, що при визначенні складових валового доходу у підпункті 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) у редакції Закону України від 18.11.97 року N 639/97-ВР (639/97-ВР) (чинній у податковий період, за який Інспекцією визначено Товариству податкове зобов'язання з податку на прибуток) передбачено, що до доходів з інших джерел та від позареалізаційних операцій включаються суми безповоротної фінансової допомоги. Що ж до правил оподаткування операцій з одержання та повернення сум поворотної фінансової допомоги, то їх встановлено Законом України від 24.12.2002 року N 349-IV (349-15) "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Пунктом 1 розділу II "Перехідні положення" цього Закону передбачено, що платники податку, які включили суми поворотної фінансової допомоги до складу валових доходів відповідно до роз'яснень контролюючих органів, мають право включити суми такої допомоги (її частини) до складу валових витрат за результатами податкового періоду, в якому відбувається її повернення (це правило діє до 1 січня 2004 року).

В підпункті 6.1 пункту 6 розділу II Узагальнюючого податкового роз'яснення щодо застосування підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" стосовно відображення в податковому обліку операцій з одержання та повернення сум поворотної фінансової допомоги (позики) (v0026225-03) в редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 08.05.2003 року N 215 (v0215225-03) зазначено, що виходячи з пункту 1 розділу II "Перехідні положення" Закону України від 24.12.2002 року N 349-IV (349-15) "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", якщо платник податку - позичальник не включав до валового доходу суми отриманої поворотної допомоги, це не вважається порушенням податкового законодавства.

З цим слід погодитись.

За таких обставин оскаржена постанова Вищого господарського суду України підлягає скасуванню, а скасована нею законна й обґрунтована постанова суду апеляційної інстанції - залишенню в силі.

Керуючись статтями 111-17 - 111-20 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Судова палата у господарських справах Верховного Суду України ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Авіс-Агро Сіваш" задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 16.03.2004 року N 2-7/7378-2003 скасувати, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.10.2003 року залишити в силі. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.