ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

                     ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.2004                          Справа N 17-4-6-19-14/02-9362

                 (залишено без змін постанову ВГСУ)

Головуючого,

Суддів,

Судова палата  у  господарських  справах Верховного Суду України у

складі:

розглянувши у   відкритому  судовому  засіданні  касаційну  скаргу

Малого  підприємства  інвалідів  "В"  (далі  -  Підприємство)   на

постанову  Вищого  господарського  суду  України від 14 січня 2004

року у справі за позовом Підприємства до  Товариства  з  обмеженою

відповідальністю  виробничої  комерційної фірми "А" (далі - Фірма)

та Приватного підприємства "З"  (далі  -  ПП  "З")  про  стягнення

насіння соняшника на суму 492 659, 20 грн.,

                           встановила:

З позовом  до  Господарського  суду  Одеської області Підприємство

звернулося у липні 2002 року,  мотивувавши заявлену позовну вимогу

тим,  що  Фірма  і  ПП "З" є правонаступниками КСП "ВВ",  яке було

боржником  перед  Коопзаготпромом   Березівської   райспоживспілки

Одеської  області  (далі  -  Коопзаготпром) за одержані 122 304 кг

дизпалива та 159 023 кг автобензину на підставі договору № 15  від

24  березня  1997  року.  Додатковою угодою № 2 від 3 вересня 1997

року  до  вказаного  договору  КСП  "ВВ"  зобов'язалося   передати

Коопзаготпрому   в  рахунок  боргу  насіння  соняшнику.  Згідно  з

договором уступки  вимоги  боргу  №  8  від  З  лютого  2001  року

Коопзаготпром уступив право вимоги боргу Підприємству.

Рішенням від 6 грудня 2002 року Господарський суд Одеської області

позов задовольнив.

Зазначене рішення  суду  першої  інстанції  Одеський   апеляційний

господарський суд постановою від 29 січня 2003 року скасував,  а в

позові Підприємству відмовив у зв'язку з пропуском строку позовної

давності.

Постановою Вищого господарського суду України від 28  травня  2003

року рішення місцевого господарського суду та апеляційна постанова

скасовані з передачею справи на новий розгляд.

Рішенням від 19 вересня 2003 року,  залишеним без змін  оскарженою

постановою Вищого господарського суду України, у позові відмовлено

у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності.

Підприємство просить постанову Вищого господарського суду  України

від  14  січня  2004  року та рішення Господарського суду Одеської

області від 19 вересня 2003 року  скасувати,  мотивуючи  касаційну

скаргу  неправильним застосуванням судами положень статей 71,  76,

165, 220 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
        .

На його думку додаткова угода № 2 від 3  вересня  1997  року  була

укладена   після  закінчення  терміну  виконання  зобов'язання  за

основним договором  (20  серпня  1997  року),  а  строк  виконання

зобов'язання  за  додатковою  угодою  сторонами не встановлювався.

Тому в даному випадку має місце  невизначеність  строку  виконання

зобов'язання (стаття 165 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
        ).

Заслухавши суддю-доповідача,  розглянувши  та  обговоривши  доводи

касаційної скарги,  перевіривши матеріали справи,  Судова палата у

господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційна

скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Залишаючи без   змін   рішення   суду   першої   інстанції   Вищий

господарський  суд  України  виходив  з  того,  що  перебіг строку

позовної давності почався з 20  серпня  1997  року,  а  позов  про

стягнення  заборгованості  пред'явлений  у 2002 році,  тобто після

закінчення передбаченого статтею 71 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
         трирічного

строку.

Зазначений висновок суду касаційної інстанції відповідає фактичним

обставинам  справи,  їх  юридична оцінка ґрунтується на положеннях

норм матеріального права, а тому не підлягає скасуванню.

Доводи позивача про необхідність застосування до спірних  відносин

сторін положень статей 165,  220 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
         безпідставні,

оскільки зобов'язання КСП "ВВ" щодо оплати нафтопродуктів пшеницею

третього  класу  до 20 серпня 1997 року його зміною на соняшник не

припинилися, бо така зміна не є новацією.

Виходячи з викладеного  та  керуючись  статтями  111-17  -  111-20

Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  Судова

палата у господарських справах Верховного Суду України

                           постановила:

Касаційну скаргу Малого підприємства інвалідів  "В"  залишити  без

задоволення, а постанову Вищого господарського суду України від 14

січня 2004 року  ( sp02/1119-1 ) (sp02/1119-1)
         без змін.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.