ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                            ПОСТАНОВА
 
                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.06.2004                                          Справа N 6/165
                      (скасовано постанову ВГСУ)
 
Судова палата у господарських справах Верховного  Суду  України  у
складі:
 
Головуючого,
Суддів,
 
за участю представників:
 
ВАТ "ЕК "ЧЕ",
Державного комунального підприємства "Ч",
 
розглянувши касаційну  скаргу Державного комунального підприємства
"Ч" на постанову Вищого господарського суду України від 18  лютого
2004р. у справі за позовом ВАТ "ЕК "ЧЕ" до Державного комунального
підприємства "Ч" про стягнення 14 659 573,30 грн.,
 
                           встановила:
 
У червні 2003 року ВАТ ЕК "ЧЕ" звернулось до суду  з  позовом  про
стягнення    з    Державного    комунального    підприємства   "Ч"
заборгованості  за  спожиту   з   01.10.2001р.   по   01.06.2003р.
електроенергію   у   сумі  12  917  742,23  грн.,  яка  виникла  у
відповідача за договором на користування електричною енергією № 24
від 01.02.1997р. Також, позивачем поставлено питання про стягнення
пені у сумі 809 733,52 грн., 3% річних - у сумі 328 152,71 грн. та
збільшення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції
на 603 944,84 грн.
 
Відповідач визнав позовні вимоги у  частині  нарахування  основної
заборгованості,   проте,   заперечував  проти  наданого  позивачем
розрахунку сум пені та 3% річних.
 
Рішенням господарського суду Чернівецької області від 24.07.2003р.
позов задоволено у повному обсязі.
 
Постановою Львівського   апеляційного   господарського   суду  від
16.10.2003р.  зазначене рішення скасоване у частині стягнення пені
у  сумі  118695,91  грн.  з  огляду  на пропуск позивачем позовної
давності за цими вимогами.  У решті частин - рішення суду залишене
без змін.
 
Постановою Вищого  господарського  суду  України  від 18.02.2004р.
постанова  Львівського  апеляційного   господарського   суду   від
16.10.2003р. залишена без змін.
 
22 квітня  2004р.  Верховним Судом України порушено провадження за
касаційною скаргою Державного  комунального  підприємства  "Ч",  у
якій   ставиться   питання   про   скасування   постанови   Вищого
господарського суду України від 18.02.2004р. та направлення справи
на новий розгляд до суду першої інстанції.  В обґрунтування скарги
зроблено  посилання  на  неправильне   застосування   судом   норм
матеріального   права,   невідповідність   оскаржуваної  постанови
рішенням  Верховного  Суду  України  з  питань  застосування  норм
матеріального      права  та   положенням    Конституції   України
( 254к/96-ВР  ) (254к/96-ВР)
        ,  різне  застосування  Вищим  господарським  судом
України одного і того ж положення закону в аналогічних справах.
 
Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
 
Законом України  "Про  внесення  зміни  до  статті  214 Цивільного
кодексу Української РСР" ( 1136-14 ) (1136-14)
         ( Закон  від  8  жовтня  1999
року  - N 1136-ХІV,  Відомості Верховної Ради (ВВР),  1999,  N 48,
ст.420 ) стаття 214 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
        
викладена в такій редакції:
 
"Боржник, який  прострочив  виконання  грошового зобов'язання,  на
вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму  боргу  з  урахуванням
встановленого індексу інфляції за весь час прострочення,  а також:
три  проценти  річних  з  простроченої  суми,  якщо  законом   або
договором не встановлений інший розмір процентів".
 
У прикінцевих положеннях передбачено,  що цей Закон не поширюється
на правовідносини, що виникають з прострочення виконання грошового
зобов'язання, пов'язаного з оплатою населенням комунальних послуг.
 
Як встановлено  судами,  що розглядали справу,  заборгованість ДКП
"Ч" перед ВАТ "ЕКЧЕ" виникла,  зокрема,  й внаслідок  прострочення
оплати   населенням   комунальних  послуг  відповідачу,  оскільки,
останній забезпечує послугами з водопостачання та водовідведення й
населення м.Чернівці.
 
Як видно  з  матеріалів  справи,  відповідач  посилався на те,  що
населення заборгувало йому більше 7 мільйонів  гривень  за  надані
послуги.
 
Разом з  тим,  ця обставина не була врахована судами при вирішенні
спору.  Позов про стягнення з Державного комунального підприємства
"Ч"  заборгованості  за  спожиту  електроенергію  було задоволено,
також,  у частині стягнення пені у сумі 691 037,61 грн., 3% річних
- у сумі 328 152,71 грн.  та збільшення боргу внаслідок інфляції -
у сумі 603 944,84 грн.
 
Тому, судові рішення  в  частині  стягнення  пені,  3%  річних  та
збільшення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції
підлягають скасуванню,  оскільки,  судами неправильно  застосовано
Закон N 1136-ХІV від 8 жовтня 1999 року.
 
При новому   розгляді  справи  суду  слід  врахувати  наведене  та
вирішити спір з дотриманням вимог закону.
 
Окрім того,  при розгляді цього спору судом мають  бути  враховані
положення   статті   1   Закону   України   "Про  реструктуризацію
заборгованості з квартирної  плати,  плати  за  житлово-комунальні
послуги,   спожиті   газ   та   електроенергію"  ( 554-15  ) (554-15)
        ,  де
передбачено,  що  заборгованість  з  квартирної  плати  (плати  за
утримання  житла)  та плати за комунальні послуги (водо-,  тепло-,
газопостачання,  послуги водовідведення, електроенергія, вивезення
побутового  сміття  та рідких нечистот) (далі - житлово-комунальні
послуги) наймачів жилих приміщень та власників жилих будинків  або
квартир (далі - громадяни), яка склалася на дату набрання чинності
цим   Законом   (1   липня    2003    року)    перед    надавачами
житлово-комунальних  послуг,  реструктуризується  на  термін до 60
місяців залежно від суми боргу та рівня доходів громадян  на  дату
реструктуризації.
 
Статтею 5   Закону   ( 554-15   ) (554-15)
           встановлено,   що   на  суму
реструктуризованої   заборгованості    не    нараховується    пеня
житлово-комунальним   підприємствам  на  їх  заборгованість  перед
постачальниками енергоносіїв,  інших  матеріальних  цінностей,  що
використовуються для надання послуг.
 
Враховуючи наведене,    керуючись   статтями   111-17   -   111-20
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  Судова
палата
 
                           постановила:
 
Касаційну скаргу    Державного   комунального   підприємства   "Ч"
задовольнити.
 
Постанову Вищого господарського  суду  України  від  18.02.2004р.
( sp02/1118-1 ) (sp02/1118-1)
         , постанову   Львівського   апеляційного  
господарського  суду  від 16.10.2003р.  та рішення господарського 
суду Чернівецької  області від 24.07.2003р.  в частині вимог про 
стягнення пені, інфляційних, 3%  річних скасувати,  а справу в цій 
частині направити  на  новий розгляд до господарського суду першої 
інстанції.
 
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.