ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.06.2004 Справа N 3/399
(скасовано постанову ВГСУ)
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у
складі:
Головуючого,
Суддів,
розглянувши касаційну скаргу Обласного госпрозрахункового
об'єднання ринків Миколаївської облспоживспілки "О" на постанову
Вищого господарського суду України від 17.02.2004 року у справі за
позовом Обласного госпрозрахункового об'єднання ринків
Миколаївської облспоживспілки "О" до Миколаївської міської ради
про визнання недійсним рішення та спонукання до надання земельної
ділянки,
встановила:
У березні 2003 року скаргу Обласне госпрозрахункове об'єднання
ринків Миколаївської облспоживспілки "О" (далі - ОГОР "О")
звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом
до Миколаївської міської ради про визнання недійсним рішення від
28.02.2003 року, № 10/33, спонукання виконати мирову угоду та
рішення арбітражного суду Миколаївської області від 19.07.2000
року та надання земельної ділянки в оренду строком на 50 років.
Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що відповідач, в порушення
вимог ст.ст. 2, 4, 93 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
, п. 6
Постанови Верховної Ради України "Про земельну реформу"
( 563-12 ) (563-12)
, рішенням від 28.02.2003 року № 10/33 призначив конкурс
по продажу прав на оренду спірної земельної ділянки, яка
знаходиться у власності позивача.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на відсутність у
позивача правових підстав на оформлення права на землекористування
та відсутність доказів права власності на об'єкти, розташовані на
спірній ділянці.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Останнім рішенням господарського суду Миколаївської області від
29.10.2003 року позов задоволено, посилаючись на невідповідність
спірного рішення вимогам постанови Кабінету міністрів України
№ 465 від 29.04.1996 року ( 465-96-п ) (465-96-п)
, згідно якої передбачено
створення нових ринків та приватизацію на конкурсних засадах
земельних ділянок, на яких розташовуються створені ринки, а не
продаж права оренди земельної ділянки. Суд також виходив з того,
що оскільки майно ринку "П" було частиною внеску до статутного
фонду ОГОР "О", то право власності позивача на споруди,
розташовані на спірній земельній ділянці доведено, що є підставою
для оформлення права користування ділянкою за позивачем.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
02.12.2003 року залишено без змін рішення господарського суду
Миколаївської області від 29.10.2003 року з тих же підстав.
Постановою Вищого господарського суду України від 17.02.2004 року
скасовано рішення господарського суду Миколаївської області від
29.10.2003 року, постанову Одеського апеляційного господарського
суду від 02.12.2003 року та відмовлено у задоволенні позову.
29.04.2004 року Верховним Судом України за касаційною скаргою
Обласного госпрозрахункового об'єднання ринків Миколаївської
облспоживспілки "О" порушено касаційне провадження з перегляду
постанови Вищого господарського суду України від 17.02.2004 року.
Скарга мотивується неправильним застосуванням норм матеріального
права.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, обговоривши
доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, Судова
палата вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Скасовуючи судові рішення у справі Вищий господарський суд України
обґрунтовував свою постанову помилковим застосуванням
господарськими судами постанови Кабінету Міністрів України № 465
від 29.04.1996 року "Про впорядкування роботи продовольчих і
речових ринків" ( 465-96-п ) (465-96-п)
, ст. 120 Земельного кодексу України
( 2768-14 ) (2768-14)
.
Проте з такими висновками не можна погодитися з наступних підстав.
Господарськими судами першої і апеляційної інстанцій встановлено,
що згідно рішень міськвиконкому Миколаївської міської Ради
народних депутатів від 11.11.1983 року № 111; 23.06.1989 № 202;
28.01.1994 року № 20; 19.12.1995 року № 316, протокольних рішень
1991-1995 років був створений ринок "П" і переданий на баланс
Обласному об'єднанню дирекції колгоспних ринків (далі Дирекція).
Виконуючи доручення Дирекція провела проектно-вишукувальні роботи
по тимчасовому розміщенню комплексу та благоустрою території.
Проект відводу земельної ділянки узгодила з управлінням земельних
ресурсів, головним архітектором, міською санепідемстанцією та
Міністерством екобезпеки, а 12 липня 1995 року узгодила проект
тимчасового торгівельного комплексу з містобудівною радою і
розпочала будівництво на території скверу.
Створене в результаті реорганізації СП "ОО" та засноване обласне
госпрозрахункове об'єднання ринків Миколаївської облспоживспілки
(далі О") на виконання вимог п. 4 рішення міськвиконкому від
28.01.1994 року № 20 неодноразово звертались із заявами та
необхідним пакетом документів про відвід земельної ділянки у
тимчасове користування.
Як зазначив Вищий Арбітражний Суд України у чинній постанові від
24.06.1998 року № 04-1/16-15/33 у справі № 141/4 за позовом
державного управління екологічної безпеки у Миколаївській області
до СП Обласного об'єднання ринків Миколаївської облспоживспілки
про стягнення заподіяної шкоди навколишньому середовищу
самовільним захватом земельної ділянки, СП "ОО" стало
землекористувачем спірної земельної ділянки до введення у дію
Земельного Кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
у редакції 1992 року та
здійснило будівництво комплексу з дозволу міськвиконкому.
Тому суди першої і апеляційної інстанцій обгрунтовано застосували
п.6 постанови Верховної Ради України від 18 грудня 1999 року "Про
земельну реформу" ( 1312-14 ) (1312-14)
(термін дії якої продовжено до 1
січня 2008 року постановою Верховної ради України від 17.02.2004
року, № 1492-ІV ( 1492-15 ) (1492-15)
) та ст. 120 Земельного Кодексу України
( 2768-14 ) (2768-14)
і прийшли до законного висновку про обов'язок
Відповідача оформити право користування земельною ділянкою О-у.
Відповідно до ст. 8, 10 Закону України "Про споживчу кооперацію"
( 2265-12 ) (2265-12)
власність споживчої кооперації є однією з форм
колективної власності. Вона складається з власності споживчих
товариств, спілок, підпорядкованих їм підприємств і організацій та
їх спільної власності. Кожний член споживчих товариств має своєю
частку в його майні.
За установчими документами О заснований на власності споживчої
кооперації, підприємств і організацій підпорядкованих
Миколаївській Облспоживспілці, частка якої у статутному фонді О-у
становить 331724, 43 грн. в тому числі основні засоби торгового
комплексу "П" (а.с. 99-103).
Отже посилання касаційного суду, що лист КП "ОО до Миколаївської
міськради № 630 від 27.-8.2001 року не породжує юридичних
наслідків щодо спірних правовідносин за участю О-у є
безпідставним.
Застосування до спірних відносин касаційним судом постанови
Кабінету Міністрів України від 29.04.1996 року № 465 "Про
впорядкування роботи продовольчих і речових ринків" ( 465-96-п ) (465-96-п)
та п. 8 Указу Президента України від 12.07.1995 року № 608/95 "Про
приватизацію та оренду земельних ділянок несільськогосподарського
призначення для здійснення підприємницької діяльності" ( 608/95 ) (608/95)
є помилковим.
Вказана постанова № 456, згідно п.1 визначила терміни створення
нових ринків виділення земельних ділянок під їх розміщення та
здійснення їх приватизації відповідно до Указу № 608/95
( 608/95 ) (608/95)
.
Пунктом 5 Указу № 608/95 ( 608/95 ) (608/95)
передбачено, що земельні
ділянки несільськогосподарського призначення, які знаходяться під
об'єктами приватизуються відповідно до законодавства України.
Миколаївська міська рада без вилучення у встановленому порядку,
передбаченому ст.ст. 141, 142, 143, 149 Земельного кодексу України
( 2768-14 ) (2768-14)
прийняла рішення № 10/36 від 28.02.03 року "Про
проведення конкурсу щодо продажу права на оренду земельних ділянок
несільськогосподарського призначення для здійснення
підприємницької діяльності", тому суди першої і апеляційної
інстанцій обгрунтовано і законно визнали його недійсним.
За таких обставин постанова Вищого господарського суду України
підлягає скасуванню, а законна і обгрунтована постанова суду
апеляційної інстанції-залишенню в силі.
Керуючись ст.ст. 111, 111-17, 111-18, 111-19, 111-20
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова
палата
постановила:
Касаційну скаргу Фонду державного майна України задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від 17.02.2004
( sp17/023-1 ) (sp17/023-1)
року скасувати.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
02.12.2003 року залишити в силі.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.