Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.06.2004 року (скасовано постанову ВГСУ)
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у
складі:
Головуючого судді,
Суддів;
за участю представників товариства з обмеженою відповідальністю
науково-виробничої фірми "ХХХ" - присутній, державної податкової
інспекції у Ч-ському районі м. Н-ська - присутній, П-ної
міжрайонної державної податкової інспекції у м. Я-ськ - присутній,
відкритого акціонерного товариства "YYY" - присутній,
розглянувши касаційні скарги відкритого акціонерного товариства
"YYY" (далі - ВАТ "YYY") та П-ної міжрайонної державної податкової
інспекції у м. Я-ськ на постанову Вищого господарського суду
України від 12.02.2004 року № Х5,
встановила:
У червні 2003 року товариство з обмеженою відповідальністю
наукововиробнича фірма "ХХХ" (далі - ТОВ "ХХХ") звернулося в
господарський суд Н-ської області із позовом до державної
податкової інспекції у Ч-ському районі м. Н-ська (далі - ДПІ у
Ч-ському районі м. Н-ська) про визнання недійсним рішення,
оформленого протоколом від 23.06.2000 року № 24/02, про проведення
відшкодування сум податку на додану вартість у частині, що
належить зарахуванню на поточний рахунок платника податку.
Водночас ТОВ "ХХХ" заявило клопотання про залучення до участі у
справі відділення державного казначейства у м. Н-ську, державної
податкової інспекції у Ц-му районі м. Я-ськ, відділення державного
казначейства у Ц-му районі м. Я-ськ, ВАТ "YYY", закритого
акціонерного товариства "ZZZ" (далі - ЗАТ "ZZZ") третіми особами,
які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, стороні
відповідача.
Позов мотивувався тим, що рішення ДПІ у Ч-ському районі м. Н-ська,
оформлене протоколом від 23.06.2000 року № 24/02, не відповідає
вимогам пунктів 3, 4 Порядку проведення відшкодування сум податку
на додану вартість ( 2215-99-п ) (2215-99-п)
у частині, що належить
зарахуванню на поточний рахунок платника податку, затвердженого
постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.1999 року № 2215
(далі - Порядок).
ДПІ у Ч-ському районі м. Н-ська позов не визнавала, доводи
позивача вважала помилковими та вказувала, що взаємозалік
заборгованості, оформлений протоколом від 23.06.2000 року № 24/02,
здійснено з дотриманням вимог Порядку ( 2215-99-п ) (2215-99-п)
. На
обгрунтування своїх заперечень ДПІ у Ч-ському районі м. Н-ська
посилалася також на лист Державної податкової адміністрації
України та Головного управління Державного казначейства України
від 04.04.2000 року №№ 2369/5/24-2216 ( v2369225-00 ) (v2369225-00)
,
03-07-1/161-2347 ( v2369225-00 ) (v2369225-00)
"Роз'яснення щодо реалізації
постанови КМУ від 07.12.99р. № 2215".
Рішенням господарського суду Н-ської області від 04.08.2003 року
позов задоволено.
Суд зазначив, що пунктом 3 Порядку ( 2215-99-п ) (2215-99-п)
передбачено
відшкодування сум податку на додану вартість у частині, що
належить зарахуванню на поточний рахунок платника податку, у
рахунок погашення заборгованості кредитора (кредиторів) платника
податку з платежів до державного бюджету. Згідно з пунктом 4
Порядку ( 2215-99-п ) (2215-99-п)
в разі відшкодування з бюджету сум податку
на додану вартість у такий спосіб розрахунки здійснюються між
органом державної податкової служби за місцем реєстрації платника
податку, якому проводиться відшкодування, та кредитором
(кредиторами) платника, у якого на дату проведення відшкодування є
заборгованість перед державним бюджетом. Відшкодування платнику
податку сум податку на додану вартість проводиться одночасно з
погашенням його кредитору (кредиторам) заборгованості з платежів
до державного бюджету. Суд послався на те, що за рішенням ДПІ у
Ч-ському районі м. Н-ська, оформленим протоколом від 23.06.2000
року № 24/02, відбулося погашення заборгованості з платежів до
державного бюджету ВАТ "YYY", проте останнє не було кредитором
позивача. Заборгованість у позивача була перед ЗАТ "ZZZ", але
останнє не мало заборгованості з платежів до державного бюджету.
Суд також зазначив, що до протоколу, який складається учасниками
для проведення відшкодування, повинні бути додані документи,
перелік яких наведено у пункті 4 Порядку ( 2215-99-п ) (2215-99-п)
. Суд узяв
до уваги пояснення представників сторін про те, що відповідні
документи сторонами не складались.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що рішення ДПІ у
Ч-ському районі м. Н-ська, оформлене протоколом від 23.06.2000
року № 24/02, не відповідає вимогам пунктів 3, 4 Порядку
( 2215-99-п ) (2215-99-п)
.
Постановою Р-ського апеляційного господарського суду від
17.09.2003 року та постановою Вищого господарського суду України
від 12.02.2004 року № Х5 зазначене рішення залишено без змін.
29 квітня 2004 року колегією суддів Верховного Суду України за
касаційними скаргами ВАТ "YYY" та П-ної міжрайонної державної
податкової інспекції у м. Я-ськ, яка є процесуальним
правонаступником державної податкової інспекції у Ц-му районі м.
Я-ськ, порушено провадження з перегляду у касаційному порядку
постанови Вищого господарського суду України від 12.02.2004 року №
Х5. У касаційних скаргах ставиться питання про скасування всіх
судових рішень та передачу справи на новий розгляд до суду першої
інстанції з мотивів невідповідності оскарженої постанови рішенням
Верховного Суду України з питань застосування норм матеріального
права, неправильного застосування норм матеріального права. На
обґрунтування мотивів касаційних скарг зроблено посилання на
постанову Верховного Суду України від 27.05.2003 року (справа №
Х3).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників
сторін, розглянувши доводи касаційних скарг, перевіривши матеріали
справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду
України вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню з таких
підстав.
Судами встановлено, що протоколом від 23.06.2000 року № 24/02
оформлено рішення ДПІ у Ч-ському районі м. Н-ська про проведення
відшкодування сум податку на додану вартість у частині, що
належить зарахуванню на поточний рахунок ТОВ "ХХХ". В основу цього
рішення покладено взаємозалік між учасниками розрахунків у сумі
1 521 932 грн, проведений таким чином: у рахунок відшкодування ТОВ
"ХХХ" податку на додану вартість погашено його заборгованість
перед ЗАТ "ZZZ" у зазначеній сумі; останньому погашено
заборгованість перед ВАТ "YYY" у зазначеній сумі; останньому
погашено податкову заборгованість з платежів до державного бюджету
у зазначеній сумі.
На той час була чинною постанова Кабінету Міністрів України від
07.12.1999 року № 2215 "Про деякі питання відшкодування сум
податку на додану вартість та впорядкування розрахунків з
бюджетом" ( 2215-99-п ) (2215-99-п)
та затверджений нею Порядок, підпунктом 1
пункту 3 ( 2215-99-п ) (2215-99-п)
якого передбачалося відшкодування сум
податку на додану вартість у частині, що належить зарахуванню на
поточний рахунок платника податку, у рахунок погашення
заборгованості кредитора (кредиторів) платника податку з платежів
до державного бюджету. Відповідно до пункту 4 Порядку
( 2215-99-п ) (2215-99-п)
відшкодування сум податку на додану вартість у
зазначений спосіб здійснювалось на підставі таких документів:
заяви платника податку про його згоду на спрямування коштів на
погашення податкової заборгованості з платежів до державного
бюджету, що виникла у його кредитора (кредиторів);
довідки (довідок) органів державної податкової служби про суми
податкової заборгованості платників податків-кредиторів з платежів
до державного бюджету;
акта звірки розрахунків між платником податку та його кредитором
(кредиторами) про суми заборгованості у розрахунках за продані
товари, виконані роботи та надані послуги.
Визнаючи недійсним рішення ДПІ у Ч-ському районі м. Н-ська,
оформлене протоколом від 23.06.2000 року № 24/02, суд першої
інстанції, з яким погодились суди апеляційної й касаційної
інстанцій, виходив із того, що у заяві ТОВ "ХХХ" було дано згоду
на спрямування коштів на погашення податкової заборгованості з
платежів до державного бюджету його кредитора - ЗАТ "ZZZ".
Натомість в результаті проведеного взаємозаліку погашено податкову
заборгованість з платежів до державного бюджету ВАТ "YYY", яке не
є кредитором позивача. За цих обставин суд дійшов висновку, що
рішення ДПІ у Ч-ському районі м. Н-ська, оформлене протоколом від
23.06.2000 року № 24/02, не відповідає вимогам пунктів 3, 4
Порядку ( 2215-99-п ) (2215-99-п)
.
Проте такий висновок не є переконливим.
Відповідно до абзацу першого пункту 4 Порядку відшкодування сум
податку на додану вартість ( 2215-99-п ) (2215-99-п)
у зазначений спосіб
можливе за участю двох і більше учасників розрахунків. У зв'язку з
цим Державна податкова адміністрація України та Головне управління
Державного казначейства України у листі від 04.04.2000 року №№
2369/5/24-2216, 03-07-1/161-2347 ( v2369225-00 ) (v2369225-00)
"Роз'яснення щодо реалізації постанови КМУ від 07.12.99р. № 2215"
( v2369225-00 ) (v2369225-00)
зазначали, що за відсутності у кредитора платника
податку власної податкової заборгованості (або сума кредиторської
заборгованості платника податку перевищує суму податкової
заборгованості його кредитора), такий кредитор може на тих же
умовах провести заліки з підприємствами, перед якими має
кредиторську заборгованість на даний момент.
Пунктом 4 статті 8 Закону України "Про державну податкову службу в
Україні" ( 509-12 ) (509-12)
до функцій Державної податкової адміністрації
України віднесено роз'яснення через засоби масової інформації
порядку застосування законодавчих та інших нормативно-правових
актів про податки, інші платежі, організацію виконання цієї роботи
органами державної податкової служби. Відповідно до рекомендацій,
викладених у пункті 8 роз'яснення президії Вищого арбітражного
суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів за
участю органів державної податкової служби" ( v_451800-95 ) (v_451800-95)
від
12.05.1995 року № 02-5/451 із змінами і доповненнями, роз'яснення
Державної податкової адміністрації України, надані згідно з
пунктом 4 статті 8 вказаного Закону ( 509-12 ) (509-12)
, повинні
оцінюватися господарськими судами поряд з іншими матеріалами у
справі.
При розгляді даної справи суди зазначеного не врахували, а
посилання Інспекції на вищевказаний спільний лист Державної
податкової адміністрації України та Головного управління
Державного казначейства України ( v2369225-00 ) (v2369225-00)
, як підставу
заперечень проти позову, відхилили без належного правового
обґрунтування.
Зокрема, вбачаючи порушення вимог законодавства у тому, що
внаслідок проведеного взаємозаліку погашено податкову
заборгованість з платежів до державного бюджету ВАТ "YYY", а не
безпосередньо кредитора позивача, суди не звернули уваги на
положення підпункту "б" пункту 1 статті 7 Декрету Кабінету
Міністрів України "Про стягнення не внесених у строк податків і
неподаткових платежів" ( 8-93 ) (8-93)
, відповідно до якого за
розпорядженням органу державної податкової служби звернення
стягнення податкової заборгованості платника податків могло
здійснюватись на суми, які йому належить одержати від дебіторів.
Аналогічний механізм передбачався і в Указі Президента України
"Про заходи щодо підвищення відповідальності за розрахунки з
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 167/98 ) (167/98)
(зазначені
Декрет ( 8-93 ) (8-93)
і Указ ( 167/98 ) (167/98)
були чинними на момент
виникнення спірних правовідносин). Суди не дали оцінки тій
обставині, що рішення ДПІ у Ч-ському районі м. Н-ська, оформлене
протоколом від 23.06.2000 року № 24/02, погоджене усіма учасниками
розрахунків, як це передбачено абзацом 5 пункту 4 Порядку
( 2215-99-п ) (2215-99-п)
, у тому числі ТОВ "ХХХ". Суди не застосували
положення абзацу 8 пункту 4 Порядку ( 2215-99-п ) (2215-99-п)
про те, що
учасники проведення розрахунків, які підписали протокол,
відображають його результати в бухгалтерському обліку на дату
прийняття рішення про їх проведення (на дату складання протоколу)
у порядку, зазначеному у протоколі.
За таких обставин судові рішення у справі не можна визнати
законними й обгрунтованими, у зв'язку з чим вони підлягають
скасуванню, а справа -передачі на новий розгляд до суду першої
інстанції. При новому розгляді справи суду необхідно врахувати
викладене та вирішити спір відповідно до закону.
Керуючись статтями 111-17 - 111-21 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова палата у господарських справах
Верховного Суду України
постановила:
Касаційні скарги відкритого акціонерного товариства "YYY" та П-ної
міжрайонної державної податкової інспекції у м. Я-ськ
задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України ( sp01/839-1 ) (sp01/839-1)
від 12.02.2004 року № Х5, постанову Р-ського апеляційного
господарського суду від 17.09.2003 року та рішення
господарського суду Н-ської області від 04.08.2003 року
скасувати, а справу передати на новий розгляд до
суду першої інстанції.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.