ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                            25.05.2004

     Верховний Суд  України,  розглянувши  у  відкритому  судовому
засіданні    касаційну    скаргу   Угринівської   сільської   ради
Івано-Франківської області (далі -  Сільська  рада)  на  постанову
Вищого господарського суду України від 30 січня 2004 року у справі
за позовом  Сільської  ради  до  Івано-Франківської  міської  ради
(далі -   Міська   рада)   та   приватного  сільськогосподарського
підприємства "К"  (далі  -  Підприємство)  

про  визнання  частково недійсним рішення, 

                             В С Т А Н О В И В:

     У березні  2003  року  Сільська  рада звернулася з позовом до
Міської ради  та  Підприємства  про  визнання  частково  недійсним
рішення.  Позовні  вимоги  обґрунтовувалися  тим,  що  Міська рада
неправомірно включила земельну  ділянку,  яка  належить  Сільській
раді,  в  межі  міста  та надала її у постійне користування третій
особі.

     Міська рада  позов  не   визнавала,   посилаючись   на   його
безпідставність.

     Підприємство також проти позову заперечувало,  посилаючись на
те, що спірна земельна ділянка передана йому у користування згідно
з вимогами чинного законодавства.

     Рішенням господарського  суду  Івано-Франківської області від
26 травня 2003 року,  залишеним без  змін  постановою  Львівського
апеляційного  господарського  суду від 19 серпня 2003 року,  позов
задоволено  на  тих  підставах,  що  оспорюване  рішення  прийнято
неправомірно,  за відсутністю доказів, які обґрунтовують зміну меж
населеного пункту.

     Постановою Вищого господарського суду України  від  30  січня
2004 року зазначені судові рішення скасовано та справу передано на
новий судовий розгляд з тих мотивів,  що господарські суди  першої
та  апеляційної  інстанцій  не  з'ясували всіх обставин справи,  а
висновки,  викладені  у  скасованих  рішенні  та   постанові,   не
ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та обставинах справи.

     Ухвалою від  22  квітня  2004 року Верховним Судом України за
касаційною скаргою Сільської ради порушено касаційне провадження з
перегляду постанови   Вищого   господарського   суду  України  від
30 січня  2004  року   з   мотивів   її   невідповідності   нормам
матеріального права.

     Заслухавши суддю-доповідача,      пояснення     представників
Сільської ради та Підприємства,  перевіривши матеріали  справи  та
рішення,  які  приймалися судами в процесі її розгляду,  Верховний
Суд України вважає,  що касаційна скарга підлягає  задоволенню  на
таких підставах.

     Відповідно до  статті  111-7 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  переглядаючи у
касаційному  порядку  судові  рішення,  касаційна   інстанція   на
підставі   встановлених   фактичних   обставин   справи  перевіряє
застосування  судом   першої   чи   апеляційної   інстанції   норм
матеріального і процесуального права.

     Касаційна інстанція  не  має  права встановлювати або вважати
доведеними  обставини,  що  не  були  встановлені  у  рішенні  або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи того доказу,  про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти наявні.

     Вищий господарський  суд  України,  скасовуючи судові рішення
першої та апеляційної інстанцій з тих мотивів,  що їх ухвалено при
неповному  встановленні  всіх  обставин справи,  на вказані вимоги
закону уваги не звернув,  вдався до переоцінки  доказів,  зробивши
висновок   про   недоведеність   та  неповноту  обставин,  на  які
посилалися господарські суди попередніх інстанцій на обґрунтування
своїх рішень.

     Господарський суд  Івано-Франківської  області  та Львівський
апеляційний господарський суд на підставі належним чином  зібраних
доказів повно встановили всі обставини справи,  які мають значення
для правильного вирішення даного спору та правомірно  задовольнили
позов.

     Враховуючи викладене,  постанова  Вищого  господарського суду
України від 30 січня 2004 року підлягає  скасуванню,  а  постанова
Львівського апеляційного   господарського   суду   від  19  серпня
2003 року - залишенню без змін.

     Керуючись статтями 111-17 - 111-20 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Верховний
Суд України П О С Т А Н О В И В:

     Касаційну скаргу Сільської ради задовольнити.

     Постанову Вищого  господарського  суду  України  від 30 січня
2004  року  -  скасувати,  а  постанову  Львівського  апеляційного
господарського суду від 19 серпня 2003 року залишити без змін.

     Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.