ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
25.05.2004 року (скасовано постанову ВГСУ) N 24/1126
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у
складі:
Головуючого судді,
Суддів;
розглянувши на спільному засіданні колегій Судової палати у
господарських справах за участю представників: відкритого
акціонерного товариства "XXX" - присутній, Державної служби
автомобільних доріг України "PPP" - присутній, касаційні скарги
відкритого акціонерного товариства "XXX" на постанови Вищого
господарського суду України від 3 грудня 2003 року № Х2 в справі
за заявою Ч-ського обласного об'єднання державних підприємств по
будівництву, ремонту та утриманню автомобільних доріг до
відкритого акціонерного товариства "XXX" про визнання банкрутом ,
встановив:
У лютому 1999 року Ч-ьке обласне об'єднання державних підприємств
по будівництву, ремонту та утриманню автомобільних доріг
звернулося до суду з заявою про визнання банкрутом відкрите
акціонерне товариство "XXX".
Позивач зазначав, що відповідно до Закону України "Про джерела
фінансування дорожнього господарства України" ( 1562-12 ) (1562-12)
та
Закону України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
боржник є
платником обов'язкового платежу - збору на будівництво, ремонт та
утримання доріг та зобов'язаний перераховувати його на рахунок
Ч-ського обласного об'єднання державних підприємств по
будівництву, ремонту та утриманню автомобільних доріг.
Оскільки вимогу про сплату обов'язкових платежів боржник не
виконав, в зв'язку з чим утворилася недоїмка за період з 1 квітня
1998 року по 1 лютого 1999 року, кредитор просив порушити
провадження у справі про банкрутство та накласти арешт на майно
боржника та його розрахунковий рахунок.
Ухвалою арбітражного суду Ч-ської області від 13 квітня 1999 року
порушено провадження у справі про банкрутство відкритого
акціонерного товариства "XXX".
Ухвалою господарського суду Ч-ської області від 15 червня 2000
року введено процедуру санації боржника строком на 6 місяців.
Ухвалою господарського суду Ч-ської області від 8 жовтня 2001 року
строк санації був продовжений до 15 грудня 2001 року.
Ухвалою господарського суду Ч-ської області від 2 квітня 2002 року
строк санації продовжений до 15 червня 2003 року, керуючим
санацією був призначений арбітражний керуючий Д.Д.Д.
Ухвалою господарського суду Ч-ської області від 20 січня 2003 року
внесено зміни до реєстру вимог кредиторів відкритого акціонерного
товариства "XXX" станом на 1 січня 2003 року, з графи "Сума вимог,
погашених в процедурі санації" вилучено цифри "1433671,79" та
включено цифри "1433671,79" до графи "Залишок вимог на 1 січня
2003 року"; затверджено реєстр вимог кредиторів, поданий керуючим
санацією з урахуванням змін та постановлено: комітету кредиторів
розглянути звіт керуючого санацією на засіданні комітету.
Ухвалою господарського суду Ч-ської області від 30 січня 2003 року
строк санації боржника продовжений до 1 березня 2003 року,
звільнений від обов'язків керуючого санацією відкритого
акціонерного товариства "XXX" арбітражний керуючий Д.Д.Д.,
керуючим санацією був призначений арбітражний керуючий Б.Б.Б.,
якому доручено підготувати зміни до плану санації, які належить
розглянути на засіданні комітету кредиторів.
Ухвалою господарського суду Ч-ської області від 10 лютого 2003
року затверджено зміни та доповнення до плану санації відкритого
акціонерного товариства "XXX".
Постановою Ч-ського апеляційного господарського суду від 9 квітня
2003 року ухвали господарського суду Ч-ської області від 20 січня
2003 року та 30 січня 2003 року залишено без змін.
Іншою постановою Ч-ського апеляційного господарського суду від 9
квітня 2003 року ухвалу господарського суду Ч-ської області від 10
лютого 2003 року залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 3 грудня 2003
року № Х2 ухвалу господарського суду Ч-ської області від 20 січня
2003 року, ухвалу господарського суду Ч-ської області від 30 січня
2003 року та постанову Ч-ського апеляційного господарського суду
від 9 квітня 2003 року скасовано. Справу в частині усунення
керуючого санацією Д.Д.Д. і призначення керуючим санацією Б.Б.Б.
направлено на новий розгляд.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що суди першої
та апеляційної інстанцій дійшли безпідставного висновку, що
клопотання про усунення керуючого санацією Д.Д.Д. і призначення
керуючим санацією Б.Б.Б. правомірно подано лише одним кредитором -
товариством з обмеженою відповідальністю "YYY", оскільки інші
кредитори по справі не мають голосів, так як їх вимоги задоволені
в процедурі санації.
Іншою постановою Вищого господарського суду України від 3 грудня
2003 року № Х2 ухвалу господарського суду Ч-ської області від 10
лютого 2003 року та постанову Ч-ського апеляційного господарського
суду від 9 квітня 2003 року скасовано.
В обґрунтування цієї постанови Вищий господарський суд України
послався на те, що господарський суд Ч-ської області та Ч-ський
апеляційний господарський суд припустилися невірного висновку, що
доповнення до плану санації мають бути схвалені лише одним
кредитором, оскільки інші кредитори по справі не мають голосів,
так як їх вимоги задоволені у процедурі санації.
Відкрите акціонерне товариство "XXX" оскаржило постанови Вищого
господарського суду України з мотивів неправильного застосування
норм матеріального права.
Ухвалами Верховного Суду України від 25 березня 2004 року та від
22 квітня 2004 року порушено касаційне провадження з перегляду
постанов Вищого господарського суду України від 3 грудня 2003 року
№ Х2.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників
сторін, перевіривши матеріали справи і рішення, які приймались
судами в процесі її розгляду, Судова палата вважає, що касаційна
скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як зазначено у частині 20 статті 1 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
сторонами у справі про банкрутство є кредитори
(представник комітету кредиторів), боржник (банкрут).
Пунктом 4 статті 16 цього ж Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
встановлено, що
кредитори, у тому числі і органи державної податкової служби, інші
державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та
своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів),
мають на зборах кредиторів кількість голосів, пропорційну сумі
вимог кредиторів, включених до реєстру вимог кредиторів, кратній
тисячі гривень.
Згідно з частиною 5 статті 1 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
кредитором є юридична або фізична особа, яка має у
встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо
грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із
заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної
податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль
за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів
(обов'язкових платежів).
Відповідно до частини 6 вищевказаної статті ( 2343-12 ) (2343-12)
грошове
зобов'язання -зобов'язання боржника заплатити кредитору певну
грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших
підставах, передбачених цивільним законодавством України.
Згідно з частиною 1 статті 216 Цивільного Кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено рішеннями
господарського суду першої інстанції, боржник погасив свої борги в
процедурі санації перед кредиторами, окрім боргів перед
товариством з обмеженою відповідальністю "YYY".
Таким чином, Вищий господарський суд України дійшов невірного
висновку про те, що господарський суд Ч-ської області безпідставно
затвердив реєстр кредиторів і задовольнив клопотання про усунення
від виконання обов'язків керуючого санацією та затвердив зміни і
доповнення до плану санації боржника, які були подані товариством
з обмеженою відповідальністю "YYY" одноособово, оскільки
кредитори, вимоги яких погашені, не приймають в подальшому участі
у справі про банкрутство.
Враховуючи викладене, постанови Вищого господарського суду України
від 3 грудня 2003 року підлягають скасуванню, як ухвалені з
порушенням норм матеріального права, а постанови Ч-ського
апеляційного господарського суду від 9 квітня 2003 року -
залишенню в силі.
Керуючись ст. 1111-9, ст. 111-20 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова палата,
постановила:
Касаційні скарги задовольнити.
Постанови Вищого господарського суду України ( sp13/100-1 ) (sp13/100-1)
від 3 грудня 2003 року у справі № Х2 скасувати, а постанови
Ч-ського апеляційного господарського суду від 9 квітня
2003 року залишити в силі.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.