ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.05.2004 року (скасовано постанову ВГСУ) N 02-11-08/1561
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у
складі:
Головуючого судді,
суддів;
розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою
відповідальністю "ХХХ" на постанову Вищого господарського суду
України від 16.03.2004 року у справі за позовом товариства з
обмеженою відповідальністю "ХХХ" до Ч-ської районної ради,
фермерського господарства А.А.А. про визнання недійсними актів,
встановила:
У лютому 2002 року ТОВ "ХХХ" звернулося до господарського суду
Я-ської області з позовом до Ч-ської районної ради про визнання
недійсними рішення №22-16 від 29.08.2001 року "Про замовлення за
рахунок Українського державного фонду підтримки фермерських
господарств проекту відведення земельної ділянки громадянину
А.А.А. для ведення фермерського господарства", рішення № 24-7 від
21.12.2001 року "Про затвердження проекту відведення земельної
ділянки громадянину А.А.А." та акта на право постійного
користування земельною ділянкою.
Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що спірна земельна ділянка на
підставі рішення Р-ської сільської ради від 20.07.2000 року № 13-3
та договорів оренди від 20.07.2000 року та від 04.07.2001 року
знаходиться в і користуванні позивача, тому приймаючи спірні
рішення відповідач порушив ст.ст. 19, 31 чинного на той час
Земельного кодексу України ( 561-12 ) (561-12)
, які передбачають надання у
користування земельної ділянки, що перебуває у користуванні іншій
особі лише після її вилучення у попереднього користувача.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на відповідність
спірного рішення вимогам чинного законодавства.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Останнім рішенням господарського суду Я-ської області від
12.08.2003 року позов задоволено повністю, посилаючись на
невідповідність спірних рішень вимогам ст.ст. 19, 31 чинного на
той час Земельного кодексу України ( 561-12 ) (561-12)
.
Постановою Н-ського апеляційного господарського суду від
18.11.2003 року залишено без змін рішення господарського суду
Я-ської області від 12.08.2003 року з тих же підстав.
Постановою Вищого господарського суду України від 16.03.2004 року
скасовано рішення господарського суду Я-ської області від
12.08.2003 року та постанову Н-ського апеляційного господарського
суду від 18.11.2003 року, а справу направлено на новий розгляд до
господарського суду першої інстанції.
6.05.2004 року Верховним Судом України за касаційною скаргою ТОВ
"ХХХ" порушено касаційне провадження з перегляду постанови Вищого
господарського суду України від 16.03.2004 року. Скарга
мотивується неправильним застосуванням норм матеріального і
процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, обговоривши
доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, Судова
палата вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Скасовуючи попередні судові рішення у справі та направляючи справу
на новий розгляд, Вищий господарський суд України грунтував свою
постанову тим, що суди не встановили площі земель запасу і резерву
Р-ської сільської ради, їх належність до земель, орендованих
позивачем, та відповідність рішень районної ради повноваженням,
визначеним ст. 11 Земельного кодексу України ( 561-12 ) (561-12)
, у
редакції від 18.12.1990 року.
Проте з такими висновками не можна погодитись з наступних підстав.
Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно
до вимог ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування"
( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
та ст. 5 Закону України "Про оренду землі"
( 161-14 ) (161-14)
, Р-ська сільська рада Ч-ського району Я-ської області
(далі - Рада) на підставі свого рішення № 13-3 від 20.07.2000 року
"Про передачу в оренду земель запасу та Державного резерву" та
договорів оренди від 20.07.2000 року та 04.07.2001 року передала у
тимчасове користування до 01.11.2005 року земельну ділянку, площею
38, 6 га ТОВ "ХХХ". Згідно плану-схеми, довідки Р-ської сільської
ради № 121 від 24.10.2003 року, висновку Ч-ського райвідділу
земельних ресурсів, земельна ділянка передана у користування ТОВ
"ХХХ", розташована єдиним масивом, не межувала з іншими ділянками
і раніше використовувалася КСП ім. Н-ка.
Зазначений договір оренди земельної ділянки, згідно з вимогами ст.
18 Закону України "Про оренду землі" ( 161-14 ) (161-14)
, зареєстрований в
книзі реєстрацій договорів оренди Р-ської сільської ради.
Згідно зі ст. 11 Земельного кодексу України у редакції від
18.12.1990 року ( 561-12 ) (561-12)
(далі - Кодекс), чинного на час спірних
відносин до компетенції районних рад належить передача земельних
ділянок у власність, надання їх у користування у порядку,
встановленому ст.ст. 17, 19 Кодексу ( 561-12 ) (561-12)
та вилучення
(викуп) земель відповідно до вимог ст. 31 Кодексу ( 561-12 ) (561-12)
на
підставі рішення районної ради.
За ст.ст. 19, 31 Кодексу ( 561-12 ) (561-12)
та ст. 4 Закону України "Про
селянське (фермерське) господарство" ( 2009-12 ) (2009-12)
надання у
користування земельної ділянки, що перебуває у власності або
користуванні іншому громадянину, підприємству, установі,
організації провадиться за згодою землевласників і
землекористувачів після вилучення (викупу) цієї ділянки.
Ч-ська районна рада Я-ської області приймаючи рішення № 22- 16 від
29.08.2001 року "Про замовлення проекту відведення земельної
ділянки, площею 19,5 га фермерському господарству А.А.А." № 24-7
від 21.12.2001 року "Про затвердження проекту відведення земельної
ділянки фермерському господарству А.А.А." з видачею державного
акта на право постійного користування землею від 28.01.2002 року
площею 18,1 га А.А.А. для ведення фермерського господарства у
встановленому законом порядку не прийняла рішення про вилучення
земельної ділянки і згоду ТОВ "ХХХ" на її вилучення не отримала.
Оскільки орендареві забезпечується захист його права на орендовану
земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну
ділянку, передбаченим ст. 24 Кодексу ( 561-12 ) (561-12)
та Закону України
"Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
, тому суди першої і апеляційної
інстанцій обгрунтовано і законно задовольнили позов.
Висновки касаційного суду щодо встановлення площ земель запасу і
резерву Р-ської сільської ради, відповідності рішень Ч-ської
районної ради вимогам ст. 11 Земельного кодексу України ( 561-12 ) (561-12)
не відповідають фактичним обставинам справи, не обгрунтовані і
помилкові.
За таких обставин, необгрунтована і незаконна постанова
касаційного суду підлягає скасуванню а постанова суду апеляційної
інстанції - залишенню в силі
Керуючись ст.ст. 111, 111-17, 111-18, 111-19, 111-20
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова
палата
постановила:
Касаційну скаргу ТОВ "ХХХ" задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від 16.03.2004 року
( sp17/018-1 ) (sp17/018-1)
скасувати.
Постанову Н-ського апеляційного господарського суду від 18.11.2003
року залишити в силі.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.