ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

                           ПОСТАНОВА

                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2004 року   (скасовано постанову ВГСУ)          N A6/83

Судова палата у господарських справах Верховного  Суду  України  у

складі:

Головуючого судді,

Суддів;

розглянувши у   відкритому  судовому  засіданні  касаційну  скаргу

Ч-ської  сільської  ради  Н-ської  області  на  постанову   Вищого

господарського  суду  України  від  30.01.2004  року  у  справі за

позовом Ч-ської сільської ради Н-ської області до Н-ської  міської

ради  та  Приватного сільськогосподарського підприємства "ХХХ" про

визнання частково недійсним рішення,

                           встановила:

У березні  2003  року  Ч-ська  сільська   рада   Н-ської   області

звернулася  з  позовом  до  Н-ської  міської  ради  та  Приватного

сільськогосподарського підприємства "ХХХ"  про  визнання  частково

недійсним рішення.  Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що Н-ська

міська рада неправомірно включила земельну ділянку,  яка  належить

Ч-ській сільській раді Н-ської області,  в межі міста та надала її

у постійне користування третій особі.

Н-ська міська  рада  позов  не  визнавала,  посилаючись  на   його

безпідставність.

Приватне сільськогосподарське   підприємство   "ХХХ"  також  проти

позову заперечувало, посилаючись на те, що спірна земельна ділянка

передана   йому   у   користування   згідно   з  вимогами  чинного

законодавства.

Рішенням господарського суду Н-ської області від 26.05.2003  року,

залишеним без змін постановою Я-ського апеляційного господарського

суду від 19.08.2003 року,  позов  задоволено  з  тих  підстав,  що

оспорюване рішення прийнято неправомірно,  за відсутністю доказів,

обґрунтовуючих зміну меж населеного пункту.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.01.2004  року

зазначені  судові  рішення  скасовано  та справу передано на новий

судовий розгляд з тих мотивів,  що  господарські  суди  першої  та

апеляційної   інстанцій  не  з'ясували  всіх  обставин  справи,  а

висновки викладені у скасованих рішенні і постанові не ґрунтуються

на вимогах чинного законодавства та обставинах справи.

Ухвалою від  22  квітня  2004  року  Верховним  Судом  України  за

касаційною скаргою Ч-ської сільської ради Н-ської області порушено

касаційне  провадження з перегляду постанови Вищого господарського

суду України від 30 січня 2004 року з мотивів  її  невідповідності

нормам матеріального права.

Н-ська міська рада не використала наданого законом права на участь

свого представника у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь  судді-доповідача,   пояснення   представників

Ч-ської    сільської    ради   Н-ської   області   та   Приватного

сільськогосподарського підприємства "ХХХ",  перевіривши  матеріали

справи  і  рішення,  які  приймались судами в процесі її розгляду,

Судова палата вважає,  що касаційна скарга підлягає задоволенню  з

наступних підстав.

Відповідно до  статті  111-7 Господарського процесуального кодексу

України ( 1798-12 ) (1798-12)
          переглядаючи  у  касаційному  порядку  судові

рішення,  касаційна  інстанція  на підставі встановлених фактичних

обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної

інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція   не   має  права  встановлювати  або  вважати

доведеними  обставини,  що  не  були  встановлені  у  рішенні  або

постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання

про достовірність  того  чи  іншого  доказу,  про  перевагу  одних

доказів  над іншими,  збирати нові докази або додатково перевіряти

докази.

Вищий господарський суд України,  скасовуючи судові рішення першої

та  апеляційної  інстанцій  з  тих  мотивів,  що  їх  ухвалено при

неповному встановленні всіх обставин  справи,  на  вказані  вимоги

закону  уваги не звернув,  вдався до переоцінки доказів,  зробивши

висновок  про  недоведеність  та  неповноту   обставин,   на   які

посилалися  господарські суди попередніх інстанцій в обґрунтування

своїх рішень.

Господарський суд   Н-ської   області   та   Я-ський   апеляційний

господарський  суд,  на  підставі належним чином зібраних доказів,

повно встановили всі обставини  справи,  які  мають  значення  для

правильного  вирішення  даного  спору,  та правомірно задовольнили

позов.

Враховуючи викладене, постанова Вищого господарського суду України

від  30.01.2004  року  підлягає  скасуванню,  а постанова Я-ського

апеляційного господарського суду від 19.08.2003 року - залишенню в

силі.

Керуючись статтями  111-17  - 111-20 Господарського процесуального

кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Судова палата,

                          постановила:

Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України  ( sp17/017-1 ) (sp17/017-1)
         

від 30.01.2004 року у справі  №  Х3  -  скасувати,  а  постанову  

Я-ського  апеляційного господарського суду від 19.08.2003 року 

залишити без змін.

Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.