ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.05.2004 року (скасовано постанову ВГСУ) N 3/184
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у
складі:
Головуючого судді,
суддів;
за участю представників ВАТ "ХХХ" - присутній та Н-ської
об'єднаної ДПІ - присутній,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ВАТ
"ХХХ",
встановила:
У червні 2003 року ВАТ "ХХХ" звернулось до господарського суду
Ч-ської області з позовом до Н-ської об'єднаної ДПІ та Н-ського
відділення державного казначейства у Ч-ській області про
відшкодування з бюджету 7 176 531 грн. 67 коп. податку на додану
вартість. Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що позивачеві не
відшкодовано з бюджету 5 113 435 грн. 04 коп. податку на додану
вартість згідно з податковими деклараціями за липень 2002 року -
березень 2003 року. Крім того, на день подачі позову позивачем
нараховано 2 063 096 грн. 63 коп. відсотків на суму бюджетної
заборгованості.
Рішенням господарського суду Ч-ської області від 10 липня 2003
року позов задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету на
користь позивача 5 978 061 грн. 04 коп. у відшкодування податку на
додану вартість за податковими деклараціями за липень 2002 року -
квітень 2003 року в частині експортного відшкодування разом із
відсотками за несвоєчасність відшкодування. В іншій частині позову
відмовлено.
Постановою Я-ського апеляційного господарського суду від 2 вересня
2003 року вищевказане рішення залишено без змін.
Рішення та постанова мотивовані тим, що позивач згідно з вимогами
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
мав
право на відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість. У
зв'язку з частковим поверненням цих сум та неправильним
обчисленням відсотків по бюджетній заборгованості позов задоволено
частково.
Постановою Вищого господарського суду України від 4-11 грудня 2003
року № Х4 рішення господарського суду Ч-ської області від 10 липня
2003 року та постанову Я-ського апеляційного господарського суду
від 2 вересня 2003 року змінено. Рішення господарського суду
Ч-ської області від 10 липня 2003 року скасовано у частині
стягнення відсотків у сумі 128 061 грн.. В іншій частині рішення
господарського суду Ч-ської області від 10 липня 2003 року та
постанову Я-ського апеляційного господарського суду від 2 вересня
2003 року залишено без змін.
Постанова обгрунтована тим, що відсутні підстави для застосування
до спірних правовідносин положень ч. 5 п.п. 7.7.3. п. 7.7 ст. 7
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
за
наявності приписів, установлених ст. 8 цього Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
,
яка безпосередньо визначає особливості оподаткування операцій із
вивезенням (пересиланням) товарів (робіт, послуг) за межі митної
території України та не містить вимог щодо нарахування відсотків
на суму експортного відшкодування.
Ухвалою Верховного Суду України від 22 квітня 2004 року порушено
провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого
господарського суду України від 4-11 грудня 2003 року № Х4 за
касаційною скаргою ВАТ "ХХХ", де поставлено питання про скасування
цієї постанови та припинення провадження у справі. Посилання
зроблені на неправильне застосування норм матеріального права,
невідповідність оскарженої постанови положенням Конституції
України і рішенням Верховного Суду України та виявлення різного
застосування Вищим господарським судом України одного й того ж
положення закону в аналогічних справах.
Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін та
перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських
справах Верховного Суду України дійшла висновку, що касаційна
скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Вищий господарський суд України, скасовуючи рішення суду першої
інстанції в частині стягнення 128 061 грн. відсотків за
несвоєчасність відшкодування сум податку на додану вартість,
виходив з того, що у господарського суду були відсутні підстави
для застосування до спірних правовідносин ч. 5 п.п. 7.7.3. п. 7.7.
ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(далі - Закон) за наявності приписів, встановлених
ст. 8 цього Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
в редакції від 1 червня 2000
року, яка безпосередньо визначає особливості оподаткування
операцій з вивезенням (пересиланням) товарів (робіт) за межі
митної території України і при цьому не містить вимог щодо
нарахування процентів на суму експортного відшкодування, або ж
відсилання до порядку відшкодування податку на додану вартість,
визначеного ч. 5 п.п. 7.7.3. ст. 7 Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, що було
передбачено в редакції ст. 8 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
до внесення змін Законом України від 1
червня 2000 року № 1783-ІІІ ( 1783-14 ) (1783-14)
(т. 2, а.с. 137-140).
Проте, такі висновки зроблені без урахування обставин справи та
вимог законодавства.
Відповідно до ст. 7 Закону від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(зі змінами і доповненнями) суми податку, що
підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету,
визначаються як різниця між загальною сумою податкових
зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів
(робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового
кредиту звітного періоду (п.п. 7.7.1). При цьому підставою для
отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за
звітний період (п.п. 7.7.3).
Позивачем - ВАТ "ХХХ" - за результатами фінансово-господарської
діяльності за липень-грудень 2002 року та січень-квітень 2003 року
до Н-ської об'єднаної ДПІ були подані декларації по податку на
додану вартість, розрахунки експортного відшкодування та
розрахунки коригування сум податку на додану вартість до
податкових декларацій відповідних періодів.
Зазначені декларації та додатки до них були подані позивачем без
порушення строків, встановлених абз. "а" п.п. 4.1.4 п. 4.1. ст. 4
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (зі змінами і
доповненнями) та п. 2.6. Порядку заповнення та подання податкової
декларації по податку на додану вартість ( z0250-97 ) (z0250-97)
,
затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року № 166 та
зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 липня 1997 року
за № 250/2054 (зі змінами і доповненнями).
Право на експортне відшкодування у позивача виникло у зв'язку з
тим, що мало місце здійснення операції з продажу товарів за межі
митної території України (експорт).
Висновки судових органів стосовно стягнення сум податку на додану
вартість, які підлягають відшкодуванню за даними податкової
декларації, та розрахунків експортного бюджетного відшкодування є
правильними.
Суди першої та апеляційної інстанцій обгрунтовано прийняли рішення
щодо стягнення суми відсотків за несвоєчасність відшкодування з
державного бюджету сум податку на додану вартість.
Так, ст. 7 Закону від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
з наступними змінами має назву "Порядок обчислення і сплати
податку".
Ця правова норма регламентує всі питання, пов'язані з порядком
обчислення і сплати податку.
П.п. 7.7.3 ст. 7 зазначеного Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, зокрема,
передбачає, що у разі, коли за результатами звітного періоду сума,
визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, має
від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику
податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного
після подачі декларації.
Суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у
цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На суму
бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120
відсотків від облікової ставки Національного банку України,
встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії,
включаючи день погашення. Платник податку має право у будь-який
момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до
суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до
відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному
відшкодуванні надмірно сплачених податків.
Ст. 8 Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
має назву "Особливості оподаткування
операцій з вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі
митної території України".
Питання, пов'язані з нарахуванням процентів на суму бюджетної
заборгованості, вона не регламентує, оскільки це питання
висвітлено у п.п. 7.7.3 ст. 7 названого Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Згідно з ч. 4 ст. 13 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
держава
забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і
господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти
права власності рівні перед законом.
Враховуючи наведене, слід зазначити, що господарюючий суб'єкт,
діяльність якого пов'язана з вивезенням (пересиланням) товарів
(робіт, послуг) за межі митної території України, не може
знаходитись у гіршому становищі, ніж господарюючий суб'єкт, що
працює на внутрішньому ринку, щодо відшкодування податку на додану
вартість, а також суми відсотків за несвоєчасне його
відшкодування.
З урахуванням вищевказаного постанову Вищого господарського суду
України від 4-11 грудня 2003 року № Х4 слід скасувати, а постанову
Я-ського апеляційного господарського суду від 2 вересня 2003 року
та рішення господарського суду Ч-ської області від 10 липня 2003
року - залишити в силі.
Враховуючи викладене і керуючись статтями 111-17-111-20 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова палата у господарських справах
Верховного Суду України
постановила:
Касаційну скаргу ВАТ "ХХХ" задовольнити частково.
Постанову Вищого господарського суду України ( sp01/890-1 ) (sp01/890-1)
від 4-11 грудня 2003 року № Х4 скасувати, а постанову
Я-ського апеляційногогосподарського суду від 2 вересня
2003 року та рішення господарського суду Ч-ської області
від 10 липня 2003 року залишити в силі.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.