ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.05.2004 року (скасовано ухвалу ВГСУ) N 34/127(3/457-21/266)
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у
складі:
Головуючого
Суддів
за участю представників:
ВАТ по газопостачанню та газифікації "ДГ" - присутній,
ДП ОКП "ДТЕ" - "НТЕ" - присутній,
розглянувши касаційну скаргу ВАТ по газопостачанню та газифікації
"ДГ" на ухвалу Вищого господарського суду України від 26 січня
2004р. у справі за позовом ВАТ по газопостачанню та газифікації
"ДГ" до Обласного комунального підприємства "ДТЕ", Дочірнього
підприємства обласного комунального підприємства "ДТЕ" - "АТЕ", ДП
ОКП "ДТЕ" - "ВТЕ", ДП ОКП "ДТЕ" - "BДТЕ", ДП ОКП "ДТЕ" - "ПТЕ", ДП
ОКП "ДТЕ" - "НТЕ", ДП ОКП "ДТЕ" - "ПЩТЕ", ДП ОКП "ДТЕ" - "ОТЕ", ДП
ОКП "ДТЕ" - "ПГТЕ", ДП ОКП "ДТЕ" - "ПКТЕ", ДП ОКП "ДТЕ" - "СТЕ",
ДП ОКП "ДТЕ" - "СФТЕ", Нікопольського комунального підприємства
"НТЕ" про стягнення 125518105,81 грн.,
встановила:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
19.05.2003р. у позові відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
26.09.2003р. зазначене рішення змінене.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.01.2004р.
відмовлено ВАТ по газопостачанню та газифікації "ДГ" у відновленні
строку на подання касаційної скарги на постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
26.09.2003р. з посиланням на те, що факт направлення постанови
апеляційної інстанції сторонам з запізненням не може бути визнаний
поважною причиною пропуску строку касаційного оскарження.
22 квітня 2004р. Верховним Судом України порушено провадження за
касаційною скаргою ВАТ по газопостачанню та газифікації "ДГ", у
якій ставиться питання про скасування ухвали Вищого господарського
суду України від 26.01.2004р. та передачу справи на розгляд до
Вищого господарського суду України. В обґрунтування скарги
зроблено посилання на неправильне застосування судом норм
процесуального права, невідповідність оскаржуваної ухвали
міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана
Верховною Радою України, та положенням Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, різне застосування Вищим господарським судом
України одного і того ж положення закону в аналогічних справах.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Стаття 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
встановлює однією з
основних засад судочинства забезпечення апеляційного та
касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених
законом.
Відповідно до статті 110 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, касаційна скарга
(подання) може бути подана (внесена) протягом одного місяця з дня
набрання рішенням місцевого господарського суду чи постановою
апеляційного господарського суду законної сили.
Згідно статті 53 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, за заявою сторони,
прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати
причину пропуску встановленого законом процесуального строку
поважною і відновити пропущений строк.
Відмовляючи скаржнику у відновленні строку на подання касаційної
скарги, Вищий господарський суд України виходив з того, що в
судовому засіданні апеляційної інстанції 26 вересня 2003 року в
присутності представників сторін був оголошений повний текст
рішення, копія постанови надіслана 13 листопада 2003 року, а отже,
направлення касаційної скарги лише через місяць після надіслання
постанови не можна визнати обґрунтованим.
З обгрунтованістю висновків суду погодитися не можна.
Так, протокол судового засідання від 26 вересня 2003 року, на
підставі даних якого можна було б перевірити обґрунтованість
посилань суду на оголошення повного тексту постанови в
присутності, зокрема, представника скаржника, в матеріалах справи
відсутній.
Згадка в протоколі від 16 вересня 2003 року про оголошення перерви
до 26 вересня 2003 року для підготовки постанови не свідчить про
оголошення повного тексту постанови.
Окрім того, при вирішенні питання про відновлення строку суд мав
приймати до уваги не дату оголошення постанови, не дату, якою
постанова значиться відправленою із суду, а дату, коли скаржник
одержав постанову, тобто, мав реальну можливість ознайомитись з її
змістом та реалізувати надане законом право на касаційне
оскарження.
З дати одержання постанови апеляційного суду, на яку послався
скаржник (21 листопада 2003 року), з урахуванням вихідних днів,
скаржник подав касаційну скаргу з дотриманням строку,
встановленого законом.
За змістом процесуального законодавства можливість скаржника
ознайомитись з його повним текстом (описовою та мотивувальною
частиною) має впливати на початок перебігу строку оскарження
судового рішення.
Так, статтею 85 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено, що рішення
господарського суду набирає законної сили після закінчення
десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у
судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну
частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення
десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого
відповідно до статті 84 цього Кодексу ( 1798-12 ) (1798-12)
.
За таких обставин, посилання суду касаційної інстанції на те, що
факт направлення постанови апеляційної інстанції сторонам з
запізненням не може бути визнаний поважною причиною пропуску
строку касаційного оскарження не ґрунтується на вимогах чинного
законодавства
Враховуючи наведене, керуючись статтями 111-17 - 111-20
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова
палата
постановила:
Касаційну скаргу ВАТ по газопостачанню та газифікації "ДГ"
задовольнити.
Ухвалу Вищого господарського суду України від 26 січня 2004р.
скасувати та передати справу на розгляд до Вищого господарського
суду України.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.