ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.05.2004 року (скасовано ухвалу ВГСУ) N 21/27
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у
складі:
Головуючого
Суддів
розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою
відповідальністю "КФ "М" на ухвалу Вищого господарського суду
України від 03.11.2003 року у справі за позовом закритого
акціонерного товариства "ЛН" до товариства з обмеженою
відповідальністю "КФ "М" про стягнення 8278412, 26 грн.,
встановила:
Рішенням господарського суду м. Києва від 07.07.2003 року позов
задоволено частково.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
23.09.2003 року залишено без змін рішення господарського суду м.
Києва від 07.07.2003 року.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 03.11.2003 року
касаційну скаргу ТОВ "КНВФ "М" на постанову Київського
апеляційного господарського суду від 23.09.2003 року повернуто без
розгляду, посилаючись на те, що у касаційній скарзі не зазначено
суті порушення або неправильного застосування норм матеріального
чи процесуального права та до касаційної скарги не додано доказів
сплати держмита.
8.04.2004 року Верховним Судом України за касаційною скаргою ТОВ
"КНВФ "М" порушено касаційне провадження з перегляду ухвали Вищого
господарського суду України від 03.11.2003 року. Скарга
мотивується різним застосуванням одного й того ж положення закону
в аналогічних справах та неправильним застосування норм
процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши
доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, Судова
палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що
касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Повертаючи без розгляду касаційну скаргу ТОВ "КНВФ "М" на
постанову Київського апеляційного господарського суду від
23.09.2003 року, Вищий господарський суд України зазначив, що у
касаційній скарзі не вказано суті порушення або неправильного
застосування норм матеріального чи процесуального права та до
касаційної скарги не додано доказів сплати держмита.
Проте, такий висновок суперечить нормам чинного законодавства та
фактичним обставинам справи.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України скаржник
посилався на неправильне застосування судом апеляційної інстанції
норм ст.ст. 75, 80, 84 Цивільного кодексу ( 435-15 ) (435-15)
.
Посилання Вищого господарського суду України на невідповідність
поданої позивачем касаційної скарги вимогам процесуального
законодавства, не зазначення касатором суті порушення або
неправильного застосування норм матеріального чи процесуального
права, спростовуються змістом касаційної скарги. Наведені ТОВ
"КНВФ "М" доводи за своєю суттю відповідають вимогам п.4 ст. 111
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Висновок про відсутність доказів сплати державного мита суперечить
фактичним обставинам справи. Скаржник подав доказ сплати
державного мита - платіжне доручення № 437 від 10.10.2003 року.
Згідно ст. 32 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
таке доручення є доказом. У
випадку сумніву його вірогідності, чи дійшовши висновку про
недостатність такого доказу, суд міг і повинен був витребувати
додаткові докази, але не мав законних підстав для повернення
скарги.
За таких обставин, висновок Вищого господарського суду України
щодо невідповідності касаційної скарги вимогам розділу XII-1 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
не відповідає положенням процесуального
законодавства.
Керуючись ст.ст. 111, 111-17, 111-18, 111-19, 111-20
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова
палата
постановила:
Касаційну скаргу ТОВ "КНВФ "М" задовольнити.
Ухвалу Вищого господарського суду України від 03.11.2003 року
скасувати.
Справу направити на розгляд до Вищого господарського суду України.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.