ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

                            ПОСТАНОВА

                         ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

18.05.2004 року       (скасовано ухвалу ВГСУ)         N 10/45

Судова палата  у  господарських  справах Верховного Суду України у

складі:

Головуючого

Суддів

розглянувши касаційну  скаргу  Державної акціонерної компанії "УР"

на ухвалу Вищого господарського суду України від 31.12.2003 року у

справі  за заявою Олександрійської об'єднаної державної податкової

інспекції до відкритого акціонерного товариства ім.  Гагаріна  про

визнання банкрутом,

                           встановила:

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 28.08.2002

року визнано грошові вимоги кредитора до боржника в  сумі  200497,

28  грн.  та включено їх до реєстру вимог кредиторів у третю чергу

задоволення вимог.

Ухвалою Вищого  господарського  суду  України  від 31.12.2003 року

касаційну  скаргу  ДАК  "УР"   на   ухвалу   господарського   суду

Кіровоградської   області   від   28.08.2002  року  повернуто  без

розгляду,  посилаючись на те,  що до касаційної скарги  не  додано

документів, що підтверджують сплату державного мита у встановлених

порядку і розмірі.

8.04.2004 року Верховним Судом України за касаційною  скаргою  ДАК

"УР"  порушено  касаційне  провадження  з  перегляду ухвали Вищого

господарського  суду   України   від   31.12.2003   року.   Скарга

мотивується  різним застосуванням одного й того ж положення закону

в  аналогічних  справах   та   неправильним   застосуванням   норм

процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача,   представників   сторін,  дослідивши

доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали  справи,  Судова

палата у господарських справах Верховного Суду України вважає,  що

касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Повертаючи без  розгляду  касаційну  скаргу  ДАК  "УР"  на  ухвалу

господарського  суду  Кіровоградської області від 28.08.2002 року,

Вищий господарський суд України зазначив,  що до скарги не  додано

документів, що підтверджують сплату державного мита у встановлених

порядку і розмірі.

Проте, такий висновок суперечить нормам чинного законодавства.

Відповідно до п.п. "г" п.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України

"Про  державне  мито" № 7-93 від 21.01.1993 року ( 7-93 ) (7-93)
         державне

мито справляється із апеляційних і касаційних скарг на рішення  та

постанови,   а  також  заяв  про  перегляд  їх  за  нововиявленими

обставинами у розмірі 50 відсотків ставки,  що підлягає  сплаті  у

разі  подання заяви,  для розгляду спору в першій інстанції,  а із

спорів майнового  характеру  -  50  відсотків  ставки,  обчисленої

виходячи з оспорюваної суми.

Чинним законодавством  не  передбачено обов'язок сплати державного

мита за подання касаційних скарг на ухвали господарських судів.

За таких обставин,  висновок Вищого  господарського  суду  України

щодо  невідповідності  касаційної скарги вимогам розділу XII-1 ГПК

України не відповідає положенням процесуального законодавства.

Керуючись ст.ст.   111,    111-17,    111-18,    111-19,    111-20

Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  Судова

палата

                           постановила:

Касаційну скаргу ДАК "УР" задовольнити.

Ухвалу Вищого господарського  суду  України  від  31.12.2003  року

скасувати.

Справу направити на розгляд до Вищого господарського суду України.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.