ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.05.2004 року (скасовано ухвалу ВГСУ) N 8/94
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у
складі:
Головуючого
Суддів
за участю представників ЗАТ "А" та ТОВ "АП",
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ЗАТ
"А",
встановила:
Рішенням господарського суду Чернігівської області від 27 березня
2003 року відмовлено у задоволенні позову ЗАТ "А" до управління з
питань майна комунальної власності Чернігівської обласної
державної адміністрації та ТОВ "АП" про визнання недійсними угоди
від 31 травня 2002 року про розірвання договору оренди від 18
вересня 1996 року та договору оренди від 1 червня 2002 року № 1.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17
червня 2003 року вищевказане рішення суду залишено без змін.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 16 вересня 2003
року касаційну скаргу повернуто ЗАТ "А" у зв'язку з недотриманням
вимог, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 111-3 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Суд вказав, що до касаційної скарги не додано належних документів,
що підтверджують сплату державного мита з заяв, що подаються до
господарських судів.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 21 листопада 2003
року № 8 відхилено клопотання ЗАТ "А" про відновлення пропущеного
строку для подання касаційної скарги та останню повернуто
заявнику.
Ухвалою Верховного Суду України від 8 квітня 2004 року порушено
провадження з перегляду в касаційному порядку ухвали Вищого
господарського суду України від 21 листопада 2003 року № 8 за
касаційною скаргою ЗАТ "А", де поставлено питання про скасування
цієї ухвали та передачу справи на розгляд до Вищого господарського
суду України. Посилання зроблені на порушення норм процесуального
права та невідповідність оскарженої ухвали міжнародним договорам,
згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Заслухавши доповідача, представників сторін та перевіривши
матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного
Суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає
задоволенню з таких підстав.
Вищий господарський суд України безпідставно відхилив клопотання
ЗАТ "А" про відновлення строку на подання касаційної скарги,
оскільки попереднє повернення касаційної скарги здійснено ним у
порушення п. 4 ч. 1 ст. 111-3 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Висновок в ухвалі Вищого господарського суду України, що до
касаційної скарги не додано належних документів, що підтверджують
сплату державного мита з заяв, що подаються до господарських
судів, суперечить фактичним обставинам справи та нормам
процесуального права.
У додатку до касаційної скарги від 17 липня 2003 року на адресу
Вищого господарського суду України ЗАТ "А" долучило платіжне
доручення від 15 липня 2003 року № 56. На зворотній його стороні
керуючим Чернігівською обласною філією Укрсоцбанку та головним
бухгалтером підтверджено факт зарахування до державного бюджету
державного мита за розгляд справи у Вищому господарському суду
України (а.с. 165).
Повертаючи повторно подану касаційну скаргу, у порушення вимог ст.
53 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд не дав належної правової оцінки
тій обставині, що пропуск строку стався внаслідок незаконного
повернення вперше поданої касаційної скарги, яка була подана
вчасно.
У зв'язку з наведеним оскаржена ухвала касаційної інстанції не
відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню, а
справа - передачі на розгляд до Вищого господарського суду
України.
Враховуючи викладене і керуючись статтями 111-17 - 111-20 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова палата у господарських справах
Верховного Суду України
постановила:
Касаційну скаргу ЗАТ "А" задовольнити.
Ухвалу Вищого господарського суду України від 21 листопада 2003
року № 8 скасувати та передати справу на розгляд до Вищого
господарського суду України.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.