Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "Інформтехнологія".
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.05.2004 року (скасовано постанову ВГСУ)
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у
складі:
Головуючого,
Суддів,
за участю представника Державної інспекції по контролю за цінами в
АР Крим,
розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємця на постанову
Вищого господарського суду України від 26 грудня 2003р. у справі
за позовом Державної інспекції по контролю за цінами в АР Крим до
Приватного підприємця про стягнення суми,
встановила:
У лютому 2003 року Державна інспекція по контролю за цінами в АР
Крим звернулась до суду з позовом про стягнення з Приватного
підприємця економічних санкцій у сумі 345 грн. та штрафу у сумі
690 грн. за порушення державної дисципліни цін, що полягало у
завищенні оптово-відпускної ціни на хліб пшеничний 1 сорту за
рахунок перевищення граничного рівня рентабельності.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що
постанова Ради Міністрів АР Крим № 25 від 05.02.2002р. "Про
регулювання цін на окремі види продовольчих товарів", яка
встановила обмеження цін на хліб пшеничний 1 сорту, є незаконною
та недіючою.
Рішенням господарського суду АР Крим від 13.03.-04.04.2003р.,
залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного
господарського суду від 09.06.2003р., позов задоволено.
Постановою Вищого господарського суду України від 26.12.2003р.
постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від
09.06.2003р. залишена без змін.
8 квітня 2004р. Верховним Судом України порушено провадження за
касаційною скаргою Приватного підприємця, у якій ставиться питання
про скасування постанови Вищого господарського суду України від
26.12.2003р. та направлення справи на новий розгляд до суду першої
інстанції. В обґрунтування скарги зроблено посилання на
неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність
оскаржуваної постанови положенням Конституції України.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 116 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
серед повноважень
Кабінету Міністрів України встановлено, зокрема, забезпечення
цінової політики.
Згідно статті 8 Закону України "Про ціни і ціноутворення"
( 507-12 ) (507-12)
, державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом
встановлення: державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів
цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін
і тарифів.
В разі надмірного зростання цін, раніше виведених з-під контролю
за рішенням Кабінету Міністрів України, виконавчих комітетів
обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) Рад,
допускається тимчасове повернення до державного регулювання цін і
тарифів.
Урядом України можуть вводитись інші методи державного регулювання
цін і тарифів.
Статтею 4 Закону ( 507-12 ) (507-12)
встановлено, що Кабінет Міністрів
України: забезпечує здійснення в республіці державної політики
цін; визначає перелік продукції, товарів і послуг, державні
фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються
відповідними органами державного управління, крім сфери
телекомунікацій; визначає повноваження органів державного
управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а
також по контролю за цінами (тарифами).
В обґрунтування стягнення з Приватного підприємця 345 грн.
економічних санкцій та 690 грн. штрафу за порушення державної
дисципліни цін, що полягало у завищенні оптово-відпускної ціни на
хліб пшеничний 1 сорту за рахунок перевищення граничного рівня
рентабельності, суди першої та апеляційної інстанцій послалися на
те, що рішення контролюючого органу ним не оскаржувалося, хоча й
не виконувалось; постанова Ради Міністрів АР Крим № 25 від
05.02.2002р. "Про регулювання цін на окремі види продовольчих
товарів", яка встановила обмеження цін на хліб пшеничний 1 сорту,
є законною, відповідає Закону України "Про ціни і ціноутворення"
( 507-12 ) (507-12)
.
З обґрунтованістю такого висновку погодився суд касаційної
інстанції.
Разом з тим, такий висновок суперечить вимогам чинного
законодавства. Він зроблений в результаті поверхового з'ясування
обставин справи, не належного встановлення спірних відносин та без
врахування дійсного змісту законодавства, що їх регулює.
У силу частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, господарський суд не застосовує акти
державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають
законодавству України.
Отже, посилання судів як на підставу задоволення позову про
стягнення коштів з приватного підприємця на те, що ним не
оскаржувалося рішення Державної інспекції по контролю за цінами в
Автономній Республіці Крим стосовно стягнення штрафу та
економічних санкцій, не є законним.
Відповідно до пункту 12 Постанови Кабінету Міністрів України від
25 грудня 1996 р. N 1548 "Про встановлення повноважень органів
виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо
регулювання цін (тарифів)" ( 1548-96-п ) (1548-96-п)
, Рада міністрів
Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська
міські державні адміністрації не були наділені, на момент
виникнення спірних правовідносин та прийняття Радою міністрів
Автономної Республіки Крим Постанови від 5 лютого 2002 року № 25
"Про регулювання цін на окремі види продовольчих товарів", правом
регулювати (встановлювати) граничні торговельні надбавки на зерно,
борошно, хліб і хлібобулочні вироби, макаронні вироби, крупи,
цукор, яловичину, ковбаси варені, молоко, сир, масло вершкове та
олію.
Пункт 12 наведеної постанови Кабінету Міністрів України було
доповнено абзацом, який передбачив таке право Ради міністрів
Автономної Республіки Крим, лише Постановою Кабінету Міністрів
України № 1150 ( 1150-2003-п ) (1150-2003-п)
від 24.07.2003 року.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, органи
державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові
особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у
спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 111-17 - 111-20
Господарського процесуального кодексу України, Судова палата
постановила:
Касаційну скаргу Приватного підприємця задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України ( sp19/012-1 ) (sp19/012-1)
від 26.12.2003р. постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 09.06.2003р. та рішення
господарського суду АР Крим від 13.03.-04.04.2003р.
скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду першої
інстанції.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.