ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.05.2004 Справа N 17-5-20/7787
(залишено без змін постанову ВГСУ)
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у
складі:
Головуючого судді,
Суддів;
за участю представників:
Акціонерної рибопромислової компанії "ХХХ" - присутній, Дочірнього
підприємства "YYY" - присутній, Н-ської залізниці - присутній,
розглянувши касаційні скарги Дочірнього підприємства "YYY" та
Н-ської залізниці на постанову Вищого господарського суду України
від 24 грудня 2003р. у справі за позовом Акціонерної
рибопромислової компанії "ХХХ" до Н-ської залізниці, треті особи -
Фонд державного майна України та Дочірнє підприємство "YYY", про
визнання права власності,
встановила:
У листопаді 2000 року Акціонерна рибопромислова компанія "ХХХ"
звернулась до суду з позовом про визнання за нею права власності
на ділянку залізниці довжиною 6 678 м в межах від Ч-ського
морського рибного порту до передпаромного парку та зобов'язання
Н-ської залізниці не перешкоджати реалізації позивачем своїх прав
власника. Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що зазначена
ділянка була приватизована організацією орендарів "ХХХ" та внесена
до статутного фонду Акціонерної рибопромислової компанії "ХХХ".
У ході розгляду справи позивачем були уточнені вимоги та
поставлено питання про визнання за ним права власності на ділянку
залізниці в межах від Ч-ського морського рибного порту до
передпаромного парку з усіма розгалуженнями.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на його
необґрунтованість та безпідставність.
Судовими інстанціями справа розглядалась неодноразово.
Останнім рішенням господарського суду Одеської області від
02.07.2003р. у позові відмовлено з тих мотивів, що позивачем не
доведено факт приватизації спірної ділянки залізниці організацією
орендарів.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
04.09.2003р. зазначене рішення скасоване, позов задоволено з
огляду на те, що спірна ділянка залізниці не відноситься до
категорії об'єктів, які не підлягали приватизації, і була
викуплена організацією орендарів на законних підставах. Окрім
того, позивач (як правонаступник організації орендарів "ХХХ")
набув права власності на спірну залізничну колію на підставі
договору купівлі-продажу від 28.05.1994р., який у встановленому
порядку не оспорений та не визнаний недійсним.
Постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2003 р.
постанова Одеського апеляційного господарського суду від
04.09.2003р. залишена без змін.
8 квітня 2004р. Верховним Судом України порушено провадження за
касаційними скаргами Дочірнього підприємства "YYY" та Н-ської
залізниці. У касаційній скарзі Дочірнє підприємство "YYY" ставить
питання про скасування постанови Вищого господарського суду
України від 24.12.2003р., постанови Одеського апеляційного
господарського суду від 04.09.2003р. та припинення провадження у
справі. У касаційній скарзі Н-ська залізниця ставить питання про
скасування постанови Вищого господарського суду України від
24.12.2003р., постанови Одеського апеляційного господарського суду
від 04.09.2003р. та залишення без змін рішення господарського суду
Одеської області від 02.07.2003р. В обґрунтування скарг зроблено
посилання на неправильне застосування норм матеріального та
процесуального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників
сторін, перевіривши матеріали справи і рішення, які приймалися
судами в процесі її розгляду, Судова палата вважає, що касаційні
скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п.1 статті 111-18 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова палата Верховного Суду України
за результатами розгляду справи має, зокрема, право залишити
постанову Вищого господарського суду України без змін, а скаргу -
без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли Судова палата
визнає, що постанова суду касаційної інстанції ухвалена з
дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
У даному випадку, Судова палата не вбачає підстав для скасування
чи зміни оскаржуваної постанови касаційного суду, оскільки,
остання є законною та обґрунтованою.
Висновок суду апеляційної інстанції про виникнення у позивача
права власності на спірне майно, з яким погодився суд касаційної
інстанції, зроблено з дотриманням вимог статті 43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
та статті 34 Кодексу про належність і допустимість
доказів ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 111-17 - 111-20
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова
палата
постановила:
Касаційні скарги Дочірнього підприємства "YYY" та Н-ської
залізниці залишити без задоволення.
Постанову Вищого господарського суду України від 24 грудня 2003р.
( sp05/177-1 ) (sp05/177-1)
залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.