ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.05.2004 Справа N 3/219
(скасовано частково постанову ВГСУ)
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у
складі:
Головуючого
суддів
за участю представників ТОВ "ТД "ЛМК", Лубенської об'єднаної ДПІ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ
"ТД "ЛМК",
встановила:
У липні 2003 року ТОВ "ТД "ЛМК" звернулось до господарського суду
Полтавської області з позовом до Лубенської об'єднаної ДПІ та
відділення державного казначейства Лубенського району Полтавської
області про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану
вартість за грудень 2002 року - квітень 2003 року та пені на
загальну суму 1 341 125 грн. 26 коп. Заявою від З вересня 2003
року позивач збільшив суму позовних вимог і просив стягнути
бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за грудень
2002 року - червень 2003 року, пеню та збитки на загальну суму 2
467 926 грн. 04 коп. Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що у
результаті експортної діяльності у позивача виникло право на
бюджетне відшкодування податку на додану вартість за вказаний вище
період. У зв'язку з невчасним відшкодуванням просив стягнути пеню,
а також збитки, виплачені за надання правової допомоги.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 10 вересня
2003 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету
України на користь позивача 1 837 000 грн. 57 коп. у відшкодування
податку на додану вартість за податковими деклараціями за грудень
2002 року - червень 2003 року разом з відсотками за несвоєчасність
відшкодування та 170 833 грн. 33 коп. збитків. В іншій частині
позовні вимоги залишено без розгляду.
Рішення мотивовано тим, що згідно з вимогами Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
підлягає відшкодуванню з
бюджету сума податку за грудень 2002 року - червень 2003 року у
розмірі 1 793 275 грн., а також відсотки у сумі 43 725 грн. 57
коп. Крім того, підлягає стягненню 170 833 грн. 33 коп. збитків,
виплачених за надання правової допомоги. У частині позову про
відшкодування сум 213 918 грн. та 244 647 грн., задекларованих у
строчці 25 податкових декларацій за травень і червень 2003 року,
вимоги залишено без розгляду, оскільки терміни відшкодування цих
сум ще не настали.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14
листопада 2003 року вищевказане рішення суду змінено. Стягнуто з
Державного бюджету України на користь позивача 2 127 728 грн.
бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за період з
грудня 2002 року по червень 2003 року та 39 799 грн. 68 коп.
відсотків за несвоєчасність відшкодування, а також 170 833 грн. 33
коп. збитків. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Постанова обгрунтована тим, що стягненню підлягають суми податку у
розмірі 2 127 728 грн. (за виключенням податку на додану вартість
за грудень 2002 року у сумі 123 850 грн., завищення якого
встановлено податковим повідомленням-рішенням ДПІ від 25 липня
2003 року).
Постановою Вищого господарського суду України від 4 березня 2004
року № 32 постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 14 листопада 2003 року та рішення господарського суду
Полтавської області від 10 вересня 2003 року скасовано, а справу
передано на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому
зазначено, що висновки суду апеляційної інстанції щодо законності
та обгрунтованості вимог позивача про стягнення бюджетного
відшкодування з податку на додану вартість у сумі 2 127 728 грн.
(за виключенням податку на додану вартість за грудень 2002 року у
розмірі 123 850 грн., завищення якого встановлено податковим
повідомленням-рішенням Лубенської об'єднаної ДПІ від 25 липня 2003
року) є такими, що відповідають фактичним обставинам справи і
вимогам чинного законодавства. Факт невідшкодування позивачу
податку на додану вартість за спірний період у строки, передбачені
ст. ст. 7, 8 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, встановлено господарськими судами і відповідачами
не заперечується. Що стосується стягнення з державного бюджету
збитків, заподіяних неправомірними діями посадових осіб органів
ДПІ, то судами не досліджено питання щодо обгрунтування розміру
заподіяної шкоди, не з'ясовано, які конкретні послуги було надано
позивачу приватним підприємцем І-м І.М., за яку конкретну роботу
останньому сплачено 170 833 грн. 33 коп. (акти здачі-приймання
робіт за договором відсутні в матеріалах справи). Крім того, не
досліджено питання причинного зв'язку між оплатою послуг
приватного підприємця І-а І.М. у сумі 170 833 грн. 33 коп. та
ненаданням висновку про відшкодування податку на додану вартість
органами ДПІ (т. 3, а.с. 82, 83).
Ухвалою Верховного Суду України від 27 травня 2004 року порушено
провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого
господарського суду України від 4 березня 2004 року № 32 за
касаційною скаргою ТОВ "ТД "ЛМК", де поставлено питання про
скасування цієї постанови та залишення без змін постанови
Харківського апеляційного господарського суду від 14 листопада
2003 року. Посилання зроблені на неправильне застосування норм
матеріального і процесуального права та невідповідність оскарженої
постанови рішенням Верховного Суду України.
Заслухавши доповідача, представників сторін та перевіривши
матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного
Суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню, а постанова Вищого господарського суду
України від 4 березня 2004 року № 32 - зміні із таких підстав.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи
апеляційного господарського суду або постанови апеляційного
господарського суду є порушення або неправильне застосування норм
матеріального чи процесуального права.
Висновок Вищого господарського суду України щодо законності та
обгрунтованості вимог позивача про стягнення бюджетного
відшкодування з податку на додану вартість у сумі 2 127 728 грн. є
таким, що відповідає фактичним обставинам справи і вимогам
законодавства. Факт невідшкодування позивачу податку на додану
вартість за спірний період у строки, передбачені ст. ст. 7, 8
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
,
встановлено господарськими судами і відповідачами не
заперечувались.
Усі питання, які запропоновано з'ясувати під час нового судового
розгляду, фактично стосуються доводів позивача щодо спричинення
збитків неправомірними діями посадових осіб органів податкової
служби.
Таким чином, відсутні підстави, передбачені ст. 111-10 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, для скасування постанови апеляційної інстанції у
повному обсязі, так як висновки щодо стягнення бюджетного
відшкодування з податку на додану вартість та відсотків,
нарахованих на суму бюджетної заборгованості, є правильними.
З урахуванням наведеного касаційну скаргу ТОВ "ТД "ЛМК" слід
задовольнити частково - постанову Вищого господарського суду
України від 4 березня 2004 року № 32 змінити: скасувати її в
частині скасування постанови Харківського апеляційного
господарського суду від 14 листопада 2003 року щодо вирішення
справи за позовною вимогою про стягнення бюджетної заборгованості
та відсотків, а постанову апеляційного суду в цій частині -
залишити в силі. У решті постанову Вищого господарського суду
України залишити без змін.
Враховуючи викладене і керуючись статтями 111-17 - 111-20 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова палата у господарських справах
Верховного Суду України
постановила:
Касаційну скаргу ТОВ "ТД "ЛМК" задовольнити частково.
Постанову Вищого господарського суду України від 4 березня 2004
року (sp01/1276-1 ) № 32 у частині скасування постанови Харківського
апеляційного господарського суду від 14 листопада 2003 року щодо
вирішення справи за позовною вимогою про стягнення бюджетної
заборгованості та відсотків скасувати, а постанову апеляційного
суду в цій частині - залишити в силі. У решті постанову Вищого
господарського суду України залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.