ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.05.2004 Справа N 10/181
(скасовано постанову ВГСУ)
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у
складі:
Головуючого судді,
Суддів;
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
акціонерної енергопостачальної компанії "YYY" на постанову Вищого
господарського суду України від 03.02.2004 року у справі за
позовом акціонерної енергопостачальної компанії "YYY" до
комунального підприємства "XXX" Н-ського району м. Києва про
стягнення суми,
встановила:
У квітні 2002 року акціонерна енергопостачальна компанія "YYY"
звернулася з позовом до комунального підприємства "XXX" Н-ського
району м. Києва про стягнення суми. Позовні вимоги
обґрунтовувались тим, що відповідач не виконав належним чином
договірних зобов'язань щодо оплати спожитої теплової енергії.
Комунальне підприємство "XXX" Н-ського району м. Києва позов не
визнавало з тих підстав, що на момент розгляду справи борг за
теплову енергію у нього відсутній.
Рішенням господарського суду м. Києва від 13.03.2003 року в
задоволенні позовних вимог про стягнення 4545299 грн. боргу за
спожиту теплову енергію відмовлено, позовні вимоги про стягнення
182191,49 грн. боргу по оплаті теплової енергії, 4413070,26 грн.
процентів річних та 28077471 грн. інфляційних нарахувань залишено
без розгляду.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
30.04.2003 року рішення суду першої інстанції змінено.
Постановою Вищого господарського суду України від 28.10.2003 року
зазначені судові рішення скасовано та справу передано на новий
судовий розгляд.
Постановою Вищого господарського суду України від 03.02.2004 року
скасовано постанову суду касаційної інстанції від 28.10.2003 року
за результатами її перегляду за нововиявленими обставинами та
залишено без змін постанову суду апеляційної інстанції.
Ухвалою від 15 квітня 2004 року Верховним Судом України за
касаційною скаргою акціонерної енергопостачальної компанії "YYY"
порушено касаційне провадження з перегляду постанови Вищого
господарського суду України від 3 лютого 2004 року з мотивів її
невідповідності нормам матеріального і процесуального права та
різного застосування Вищим господарським судом України положень
одного й того ж закону в аналогічних справах.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників
позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи і рішення,
які приймались судами в процесі її розгляду, Судова палата вважає,
що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 112 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд може переглянути прийняте
ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими
обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути
відомі заявникові.
Як вбачається з матеріалів справи, скасування рішень господарських
судів першої і апеляційної інстанцій та направлення справи на
новий розгляд, суд касаційної інстанції мотивував тим, що судами
при вирішенні даної справи не було надано юридичної оцінки факту
зарахування позивачем коштів, які надходили до нього, зокрема, від
комунального підприємства "QQQ", в рахунок погашення минулої
заборгованості та не було досліджено розрахунків та актів звірки
розрахунків між сторонами за договорами постачання теплової
енергії.
Разом з тим, приймаючи постанову від 03.02.2004 року, Вищий
господарський суд України виходив з того, що лист комунального
підприємства "QQQ" щодо перерахування коштів позивачу за теплову
енергію є нововиявленою обставиною відповідно до статті 112
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Проте, з таким висновком погодитись не можна, оскільки саме
необхідність з'ясування порядку проведення розрахунків між
сторонами та руху коштів були підставами направлення даної справи
на новий судовий розгляд.
Таким чином, виходячи з фактичних обставин справи, дані надані
комунальним підприємством "QQQ" могли бути відомі "XXX"
господарства Н-ського району м. Києва, тому лист комунального
підприємства "QQQ" слід було розглядати в якості доказу, а не
нововиявленої обставини.
Необхідно зазначити, що суд касаційної інстанції, переглядаючи
свою ж постанову від 28.10.2003 року за нововиявленими
обставинами, повинен був дотримуватися вимог статті 111-7
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Отже, встановивши, зокрема, що відповідальність за несвоєчасну
оплату наданих послуг несуть споживачі, а не відповідач, Вищий
господарський суд України порушив вимоги вищевказаної статті
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
вийшовши за межі своїх повноважень, оскільки вказані обставини не
були предметом розгляду господарських судів попередніх інстанцій.
За таких обставин, постанова Вищого господарського суду України
від 03.02.2004 року підлягає скасуванню.
Враховуючи, що предметом даної справи є стягнення заборгованості
по оплаті теплової енергії, поставленої згідно договорів
постачання, укладених між позивачем та відповідачем, слід
відмітити, що направляючи справу на новий судовий розгляд, суд
касаційної інстанції безпідставно послався на необхідність
вирішення питання щодо залучення до участі у справі в якості
третіх осіб Київської міської державної адміністрації та
комунального підприємства "QQQ", оскільки вирішення даного спору
не торкається законних прав та охоронюваних законом інтересів
вказаних осіб.
Таким чином, постанова Вищого господарського суду України від
28.10.2003 року в частині необхідності залучення до участі у
справі Київської міської державної адміністрації та комунального
підприємства "QQQ" підлягає зміні.
Керуючись статтями 111-17- 111-20 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова палата,
постановила:
Касаційну скаргу задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від 03.02.2004 року у
справі № Х1 - скасувати.
Постанову Вищого господарського суду України від
28.10.2003 року - змінити, виключивши з мотивувальної
частини посилання на необхідність вирішення питання щодо
залучення до участі у справі в якості третіх осіб Київської
міської державної адміністрації та комунального підприємства
"QQQ", а в іншій частині залишити без змін.
Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.