ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

                            ПОСТАНОВА

                         ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

27.04.2004 року      (скасовано ухвалу ВГСУ)      N 1/63

Судова палата  у  господарських  справах Верховного Суду України у

складі:

Головуючого

Суддів

за участю   представника   державної  податкової  інспекції  у  м.

Чернівці присутній,

розглянувши касаційну скаргу державної податкової інспекції  у  м.

Чернівці  (далі  - Інспекція) на ухвалу Вищого господарського суду

України від 26.01.2004 року № 1,

                           встановила:

У травні 2003 року закрите акціонерне товариство "ЧПЗ"  звернулося

в  господарський  суд Чернівецької області із позовом до Інспекції

про визнання недійсним рішення від 29.05.2001 року № 20 в  частині

донарахування податку на додану вартість у сумі 29259 грн. 08 коп.

та фінансових санкцій у сумі 8168 грн. 09 коп.

Рішенням господарського суду Чернівецької області  від  27.06.2003

року,  залишеним  без  змін  постановою  Львівського  апеляційного

господарського суду від 05.11.2003 року, позов задоволено.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.01.2004 року № 1

Інспекції  повернуто  касаційну  скаргу  на  постанову Львівського

апеляційного господарського суду від 05.11.2003 року  на  підставі

пункту  6  частини  1  статті  111-3 Господарського процесуального

кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        .  Ухвала вмотивована тим,  що у скарзі

заперечується обґрунтованість висновків судів першої й апеляційної

інстанцій,  при цьому  чітко  не  зазначена  суть  порушення  норм

матеріального чи процесуального права.

8 квітня  2004  року  колегією  суддів  Верховного Суду України за

касаційною скаргою Інспекції порушено провадження  з  перегляду  у

касаційному  порядку ухвали Вищого господарського суду України від

26.01.2004 року № 1.  У касаційній скарзі  ставиться  питання  про

скасування  оскарженої  ухвали  та  передачу  справи на розгляд до

Вищого господарського суду України.  На  обґрунтування  касаційної

скарги  зроблено  посилання  на  порушення положень статей 19,  64

Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
        , виявлення різного застосування

Вищим господарським судом України одного й того ж положення закону

у аналогічних справах, неправильне застосування норм матеріального

та процесуального права.

Заслухавши доповідь   судді-доповідача,   пояснення   представника

відповідача,  розглянувши доводи  касаційної  скарги,  перевіривши

матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного

Суду України вважає,  що касаційна скарга підлягає  задоволенню  з

таких підстав.

Вимоги до  форми  і змісту касаційної скарги визначено статтею 111

Господарського процесуального  кодексу  України  ( 1798-12  ) (1798-12)
        ,  і

зокрема  встановлено,  що  касаційна скарга повинна містити вимоги

особи,  яка подала касаційну скаргу, із зазначенням суті порушення

або    неправильного    застосування    норм    матеріального   чи

процесуального права.

Повертаючи касаційну  скаргу,  Вищий  господарський  суд   України

послався на недотримання Інспекцією вимог зазначеної норми.  Проте

з таким висновком погодитись не можна.

Касаційна скарга Інспекції на постанову  Львівського  апеляційного

господарського  суду  від  05.11.2003  року  мотивувалась тим,  що

судами при розгляді справи не  застосовано  положення  пункту  3.1

статті 3,  підпункту 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про

податок на додану вартість" ( 168/97-ВР  ) (168/97-ВР)
          та  підпункту  17.1.3

пункту  17.1  статті  17  Закону  України  "Про  порядок погашення

зобов'язань  платників  податків  перед  бюджетами  та  державними

цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
        .

Таким чином,  посилання  Вищого  господарського  суду  України  на

невідповідність  поданої  Інспекцією  касаційної  скарги   вимогам

процесуального  закону  спростовується  змістом касаційної скарги.

Наведені Інспекцією доводи за  своєю  суттю  відповідають  вимогам

пункту  4  частини  1  статті  111  Господарського  процесуального

кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        .

За таких обставин  оскаржену  ухвалу  Вищого  господарського  суду

України слід скасувати як незаконну,  а справу передати на розгляд

до цього суду.

Керуючись статтями 111-17 - 111-21  Господарського  процесуального

кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Судова палата у господарських справах

Верховного Суду України

                           постановила:

Касаційну скаргу державної  податкової  інспекції  у  м.  Чернівці

задовольнити.

Ухвалу Вищого  господарського суду України від 26.01.2004 року № 1

скасувати,  а справу передати на розгляд до Вищого  господарського

суду України.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.