ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.04.2004 Справа N 20-7/933-8/051
(залишено без змін постанову ВГСУ)
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у
складі:
Головуючого судді,
суддів;
розглянувши касаційну скаргу спільного підприємства "ХХХ" на
постанову Вищого господарського суду України від 16.01.2004 року у
справі за позовом спільного підприємства "ХХХ" до Державної
податкової інспекції у Ч-ському районі м. Н-ська про визнання
недійсним рішення,
встановила:
У жовтні 2002 року СП "ХХХ" звернулося до господарського суду м.
Н-ська з позовом до ДПІ Ч-ського району м. Н-ська про визнання
недійсним податкового повідомлення-рішення № 954 від 3.06.2002
року.
Позовні вимоги обгрунтовувались тим, що вказане податкове
повідомлення-рішення винесено з порушенням ст.ст. 1, 2 та 4 Закону
України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті"
( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, оскільки з розірванням договору № 1/04/30 від
04.05.2001 року виручка від реалізації поставленого товару від
нерезидента надійти не може.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на відповідність
спірного рішення вимогам чинного законодавства.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Останнім рішенням господарського суду м. Н-ська від 20.06.2003
року в позові відмовлено, посилаючись на те, що розірвання
договору після поставки товару не звільняє резидента від
відповідальності, встановленої законом, оскільки такі обставини
законом не передбачені, а факт передачі товару нерезиденту не
заперечується.
Постановою Н-ського апеляційного господарського суду від
22.09.2003 року скасовано рішення господарського суду м. Н-ська
від 20.06.2003 року та задоволено позов.
Постановою Вищого господарського суду України від 16.01.2004 року
скасовано постанову Н-ського апеляційного господарського суду від
22.09.2003 року та залишено без змін рішення господарського суду
м. Н-ська від 20.06.2003 року.
01.04.2004 року Верховним Судом України за касаційною скаргою СП
"ХХХ" порушено касаційне провадження з перегляду постанови Вищого
господарського суду України від 16.01.2004 року. Скарга
мотивується різним застосуванням Вищим господарським судом України
одного й того ж положення закону в аналогічних справах та
невідповідністю постанови рішенням Верховного Суду України з
питань застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши
доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи Верховний
Суд України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з
наступних підстав.
Господарським судом встановлено, що 23.05.2002 року ДПІ в Ч-ському
районі м. Н-ська проведена перевірка дотримання валютного
законодавства СП "ХХХ" за період з 01.05.2001 року по 23.05.2002
року.
В ході перевірки встановлено, що згідно з вантажно-митною
декларацією № 2338 від 31.05.2001 року СП "ХХХ" відвантажило в
адрес нерезидента-підприємця А.А.А. товар по договору № 1/04/30
від 04.05.2001 року вартістю 37695, 38 грн., еквівалентно 202500
руб РФ.
Валютна виручка за товар від нерезидента не поступила.
Згідно ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в
іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
від 23.09.1994 року (далі Закон)
виручка резидентів в іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх
валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати
заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90
календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної
вантажної митної декларації) продукції.
Порушення резидентами термінів, відповідно до ст. 4 Закону
( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, тягне за собою стягнення пені за кожний день
прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки.
У разі прийняття арбітражним судом позовної заяви резидента про
стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок
недотримання нерезидентом термінів, передбачених
експортно-імпортним контрактами, терміни, передбачені ст. 2 Закону
( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не
сплачується.
Рішенням Арбітражного суду м. Р-ська від 16.04.2002 року у
задоволенні позову про стягнення 362556 руб. з нерезидента -
підприємця А.А.А. позивачу відмовлено.
У разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або
частково або припинення провадження у справі чи залишення позову
без розгляду терміни, передбачені ст.ст. 1 і 2 цього Закону
( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за
кожний день прострочення, включаючи період, на який ці терміни
було зупинено.
Оскільки згідно із Законом ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, пеня за порушення 90
денного терміну надходження валютної виручки застосовується до
резидента незалежно від причин, по яким цей термін було порушено,
тому висновок касаційного суду про обгрунтоване застосування
штрафних санкцій до СП "ХХХ" ДПІ у Ч-ському районі м. Н-ська на
підставі Закону ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
є правильним.
За таких обставин обгрунтована і законна постанова Вищого
господарського суду України підлягає залишенню без змін, а
касаційна скарга -без задоволення.
Керуючись ст.ст. 111-17, 111-18, 111-19, 111-20 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова палата
постановила:
Касаційну скаргу СП "ХХХ" залишити без задоволення.
Постанову Вищого господарського суду України від 16.01.2004 року
залишити без змін.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.