ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.04.2004 Справа N 28/248
(залишено без змін постанову ВГСУ)
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у
складі:
Головуючого судді,
Суддів;
розглянувши за участю представників сторін: ЗАТ "ХХХ" - присутній,
ТОВ "Компанії "YYY" - присутній, ТОВ "ZZZ" - присутній, касаційну
скаргу ЗАТ "XXX" на постанову Вищого господарського суду України
від 19 лютого 2004 року № Х6 в справі за позовом ЗАТ "XXX" до ТОВ
"YYY", ТОВ "ZZZ", третя особа - Н-ське міське бюро технічної
інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти
нерухомості майна про визнання недійсним договорів та виселення, -
встановила:
У жовтні 2003 року ЗАТ "XXX" звернулося до суду з позовом до ТОВ
"YYY" і ТОВ "ZZZ" про визнання недійсним договору №09-08 від 30
серпня 2002 року купівлі-продажу нежитлового приміщення загальною
площею 1894 кв.м., розташованого за адресою: м. Н-ськ, вул. Ц-на,
88, укладеного між ЗАТ "XXX" та ТОВ "YYY", та визнання недійсним
договору №01-10/02 ДП від 21 жовтня 2002 року купівлі-продажу
цього ж приміщення і виселення відповідача.
Позивач зазначав, що укладений 30 серпня 2002 року договір
купівлі-продажу нежилого приміщення слід визнати недійсним на
підставі ст.ст. 48, 56 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
як такий що не
відповідає вимогам ст.17 Закону України "Про заставу" ( 2654-12 ) (2654-12)
,
оскільки на момент укладення цього договору не було здійснено
експертну оцінку приміщення, і при укладенні договору позивач діяв
під впливом помилки, вважаючи, що на момент укладення договору
№09-08 договір застави спірного приміщення було визнано недійсним
і приміщення не перебувало у заставі. Укладений між відповідачами
договір №01-10/02 ДП від 21 жовтня 2002 року купівлі-продажу
нежитлового приміщення позивач також просив визнати недійсним на
підставі ст. 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
з посиланням на
невідповідність вимогам ст. 17 Закону України "Про заставу"
( 2654-12 ) (2654-12)
.
Відповідачі проти позову заперечували, просили відмовити у
задоволенні позову.
Рішенням господарського суду м. Н-ська від 11 листопада 2003 року
позов частково задоволено. Визнано недійсним з моменту укладення
договір купівлі-продажу №09-08 від 30 серпня 2002 року нежитлового
приміщення загальною площею 1894 кв.м., розташованого за адресою:
м. Н-ськ, вул. Ц-на, 88, укладений ЗАТ "XXX" та ТОВ "YYY". Визнано
недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу №01-10/02 ДП
від 21 жовтня 2002 року нежитлового приміщення загальною площею
1894 кв.м., розташованого за адресою: м. Н-ськ, вул. Ц-на, 88,
укладений між ТОВ "YYY" та ТОВ "ZZZ".
Постановою Н-ського апеляційного господарського суду від 10 грудня
2003 року вказане рішення залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 19 лютого 2004
року № Х6 постанову Н-ського апеляційного господарського суду від
10 грудня 2003 року та рішення господарського суду м. Н-ська від
11 листопада 2003 року скасовано, справу направлено на новий
судовий розгляд.
В основу постанови Вищого господарського суду України покладено
висновки про те, що при постановленні рішень суди першої та
апеляційної інстанцій неповно з'ясували обставини справи та не
дали належної оцінки зібраним по справі доказам.
Ухвалою Верховного Суду України від 25 березня 2004 року порушено
касаційне провадження з перегляду постанови Вищого господарського
суду України від 19 лютого 2004 року.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та постанову суду
апеляційної інстанції, Вищий господарський суд України дійшов
обґрунтованого висновку про те, що вони постановлені з порушенням
норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 28 Закону України "Про заставу"
( 2654-12 ) (2654-12)
право застави припиняється з припиненням забезпеченого
заставою зобов'язання.
Проте, постановляючи рішення та визнаючи недійсними вищезазначені
договори купівлі-продажу спірного приміщення на підставі ст. 48 ЦК
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, оскільки вони не відповідають Закону України
"Про заставу" ( 2654-12 ) (2654-12)
, суди першої та апеляційної інстанції не
врахували того, що рішенням господарського суду м. Н-ська від 14
вересня 2000 року у справі № Х5 за позовом ЗАТ "XXX" до АБ "SSS"
визнано недійсним кредитний договір №28/224, у забезпечення
зобов'язань за яким приміщення передавалося у заставу.
Суд касаційної інстанції обґрунтовано визначив, що без з'ясування
цих обставин правові висновки судів, які розглядали справу, є
передчасними і відповідно до закону постановив про скасування
судових рішень і направлення справи на новий розгляд.
Тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 111-17 - 111-20
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова
палата, -
постановила:
Касаційну скаргу ЗАТ "XXX" залишити без задоволення. Постанову
Вищого господарського суду від 19 лютого 2004 року № Х6 залишити
без змін.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.