ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

                            ПОСТАНОВА

                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.04.2004 року     (скасовано ухвалу ВГСУ)     N 14/120

Судова палата  у  господарських  справах Верховного Суду України у

складі:

Головуючого

Суддів

за участі представників

позивача:        присутній,

відповідача:     присутній,

розглянувши у  відкритому  судовому  засіданні  касаційну   скаргу

Сільськогосподарського багатофункціонального кооперативу "І" (далі

- Кооператив) на ухвалу Вищого господарського суду України від  13

листопада  2003  року у справі за позовом Кооперативу до сільської

ради Запорізької області (далі - Сільрада) про стягнення  210  850

грн. збитків,

                           встановила:

Ухвалою від  10  жовтня  2003 року Вищий господарський суд України

повернув без розгляду  касаційну  скаргу  Кооперативу  на  рішення

Господарського суду Запорізької області від 29 квітня 2003 року та

постанову Запорізького апеляційного  господарського  суду  від  20

серпня  2003  року  на  підставі  пункту четвертого частини першої

статті   111-3  Господарського  процесуального   кодексу   України

( 1798-12 ) (1798-12)
         (далі - ГПК України).  Ухвала обгрунтована тим,  що до

касаційної скарги не додано належних документів,  що підтверджують

сплату   державного   мита,  оскільки  в  банківських  реквізитах,

зазначених в квитанції від 16  вересня  2003  року,  відсутні  код

бюджетної класифікації - 22090200 та символ звітності банку - 068.

Оскарженою ухвалою  від  13 листопада 2003 року повторну касаційну

скаргу Вищий господарський суд України повернув  без  розгляду  на

підставі  пункту  п'ятого  частини першої статті 111-3 ГПК України

( 1798-12 ) (1798-12)
        . Ухвала обгрунтована тим, що касаційна скарга подана з

пропуском  встановленого  статтею  110  ГПК  України  ( 1798-12 ) (1798-12)
        

строку, а додане до неї клопотання про прийняття касаційної скарги

не   є   по   суті   клопотанням   про   відновлення   пропущеного

процесуального строку,  позаяк не містить відповідних  посилань  з

цього приводу.

Кооператив просить   ухвалу  Вищого  господарського  суду  України

скасувати,  мотивуючи касаційну скаргу неправильним  застосуванням

судом касаційної інстанції норм процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача  та  пояснення  представників  сторін,

розглянувши та обговоривши доводи касаційної  скарги,  перевіривши

матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного

Суду України вважає,  що касаційна скарга підлягає  задоволенню  з

таких підстав.

Вимоги до  форми  і змісту касаційної скарги визначено статтею 111

ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        .  Зокрема,  частиною четвертою цієї статті

встановлено,  що  до  касаційної  скарги  додаються  докази сплати

державного мита.

В разі недотримання вимог цієї норми,  суд  відповідно  до  пункту

четвертого  статті  111-3  ГПК  України  ( 1798-12 ) (1798-12)
         має право не

приймати і повернути касаційну скаргу без розгляду.

Повертаючи вперше подану касаційну скаргу, Вищий господарський суд

України  послався  на  те,  що  до  неї  не додано документів,  що

підтверджують сплату державного мита  у  встановленому  порядку  і

розмірі.

Проте висновок  про відсутність таких доказів суперечить фактичним

обставинам справи.

З матеріалів справи  вбачається,  що  до  касаційної  скарги  було

додано  квитанцію від 16 вересня 2003 року,  якою підтверджувалася

сплата державного мита в установленому розмірі.

Згідно зі статтею 32 ГПК України ( 1798-12  ) (1798-12)
          така  квитанція  є

доказом. У випадку сумніву у її вірогідності, чи дійшовши висновку

про недостатність такого доказу,  суду  надано  право  витребувати

додаткові  докази.  Тому  в  такому  випадку  він  не мав законних

підстав для повернення касаційної скарги без розгляду.

Повторне повернення  касаційної  скарги  Вищий  господарський  суд

України  здійснив  без  врахування того,  що пропуск строку стався

внаслідок безпідставного  повернення  Кооперативу  вперше  поданої

касаційної скарги у встановлений термін.

За таких   обставин   оскаржена   ухвала  підлягає  скасуванню  як

незаконна,  а касаційна скарга Кооперативу -  передачі  до  Вищого

господарського суду України для розгляду по суті.

Виходячи з  викладеного  та керуючись статтями 111-17 - 111-20 ГПК

України  ( 1798-12  ) (1798-12)
        ,  Судова  палата  у  господарських  справах

Верховного Суду України

                           постановила:

Касаційну скаргу    Сільськогосподарського   багатофункціонального

кооперативу "І" задовольнити,  ухвалу Вищого  господарського  суду

України  від 13 листопада 2003 року скасувати,  а касаційну скаргу

Сільськогосподарського багатофункціонального  кооперативу  "І"  на

постанову  Запорізького  апеляційного  господарського  суду від 20

серпня 2003 року і рішення Господарського суду Запорізької області

від  29  квітня  2003  року  разом  зі  справою передати до Вищого

господарського суду України для розгляду по суті.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.