ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.04.2004 року (скасовано ухвалу ВГСУ) N 289/26-99
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у
складі:
Головуючого
Суддів
за участю представника Міністерства аграрної політики України
присутній,
розглянувши касаційну скаргу Міністерства аграрної політики
України (далі - Міністерство) на ухвалу Вищого господарського суду
України від 09.10.2003 року № 289,
встановила:
У вересні 1999 року закрите акціонерне товариство "ТЕК "ІУ"
звернулося в арбітражний суд Київської області із заявою про
порушення справи про банкрутство державного підприємства "ЯЗ"
(далі - Підприємство, боржник), мотивуючи заяву тим, що
Підприємство неспроможне виконати грошове зобов'язання з векселя у
сумі 2 701 720 грн. 73 коп.
Постановою господарського суду Київської області від 04.04.2002
року затверджено комітет кредиторів боржника; Підприємство визнано
банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; припинено
повноваження розпорядника майна, призначено ліквідатора та
затверджено членів ліквідаційної комісії; припинено підприємницьку
діяльність Підприємства; припинено повноваження власника, органів
управління Підприємства, а управління Підприємством передано
ліквідатору; вирішено інші питання, пов'язані з відкриттям
ліквідаційної процедури.
У серпні 2003 року Міністерство подало до Вищого господарського
суду України касаційну скаргу на зазначену постанову та заявило
клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку.
Клопотання мотивувалось тим, що Міністерство, як орган управління
боржника, не було залучено до участі у справі, а про оскаржувану
постанову місцевого господарського суду дізналося лише під час
перевірки, виконуючи доручення Кабінету Міністрів України від
05.06.2003 року № 32422.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 09.10.2003 року
№ 289 Міністерству відмовлено у відновленні пропущеного
процесуального строку для подання касаційної скарги на постанову
господарського суду Київської області від 04.04.2002 року, а
касаційну скаргу повернуто на підставі пункту 5 частини 1 статті
111-3 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Ухвала вмотивована посиланням на відсутність поважних причин
пропуску строку в розумінні статті 53 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
25 березня 2004 року колегією суддів Верховного Суду України за
касаційною скаргою Міністерства порушено провадження з перегляду у
касаційному порядку ухвали Вищого господарського суду України від
09.10.2003 року № 289. У касаційній скарзі ставиться питання про
скасування оскарженої ухвали та передачу справи на розгляд до
цього суду. На обґрунтування касаційної скарги зроблено посилання
на неправильне застосування норм процесуального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника
Міністерства, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши
матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного
Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з
таких підстав.
Відповідно до статті 110 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна скарга може бути подана протягом
одного місяця з дня набрання рішенням місцевого господарського
суду чи постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Якщо встановлений законом процесуальний строк пропущено, суд може
визнати причину пропуску строку поважною і відновити пропущений
строк, як це передбачено статтею 53 цього Кодексу ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відмовляючи у відновленні пропущеного процесуального строку, Вищий
господарський суд України виходив, зокрема, із того, що за змістом
статті 53 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
поважними причинами визнаються лише такі обставини,
які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними
труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Проте
зроблене судом касаційної інстанції витлумачення процесуальної
норми не ґрунтується на її змісті, у зв'язку з чим при вирішенні
питання про відмову у відновленні пропущеного процесуального
строку допущено неправильне застосування норм процесуального
права.
Господарський процесуальний кодекс України ( 1798-12 ) (1798-12)
не пов'язує
право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним
колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному
випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску
строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про
його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності
чи неповажності причин пропуску строку.
Оскаржена ухвала цим вимогам не відповідає, оскільки Вищим
господарським судом України фактично не дано оцінки доводам
Міністерства про те, що воно не могло оскаржити постанову
місцевого господарського суду у даній справі раніше, ніж про неї
дізналося.
Враховуючи викладене, оскаржену ухвалу не можна визнати законною й
обґрунтованою, у зв'язку з чим її слід скасувати, а справу
передати на розгляд до Вищого господарського суду України.
Керуючись статтями 111-17 - 111-21 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова палата у господарських справах
Верховного Суду України
постановила:
Касаційну скаргу Міністерства аграрної політики України
задовольнити.
Ухвалу Вищого господарського суду України від 09.10.2003 року
№ 289 скасувати, а справу передати на розгляд до Вищого
господарського суду України.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.