ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

                            ПОСТАНОВА

                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.04.2004 року    (скасовано ухвалу ВГСУ)    N 37/304

Судова палата  у  господарських  справах Верховного Суду України у

складі:

Головуючого

Суддів

розглянувши касаційну  скаргу дочірньої компанії "УГ" Національної

акціонерної компанії "НУ" на  ухвалу  Вищого  господарського  суду

України  від 8.01.2004 року у справі за позовом Дочірньої компанії

"УГ"  Національної  акціонерної  компанії   "НУ"   до   відкритого

акціонерного товариства "ДГ" про зобов'язання укласти договір,

                           встановила:

Рішенням господарського  суду  м.  Києва від 14.07.2003 року позов

задоволено повністю.

Постановою Київського   апеляційного   господарського   суду   від

21.10.2003  року змінено рішення господарського суду м.  Києва від

14.07.2003 року.

Ухвалою Вищого господарського  суду  України  від  8.01.2004  року

касаційну   скаргу  ДК  "УГ"  НАК  "НУ"  на  постанову  Київського

апеляційного господарського суду від 21.10.2003 року повернуто без

розгляду,  посилаючись  на  те,  що до касаційної скарги не додано

доказів надіслання її копії іншим сторонам у справі.

1.04.2004 року Верховним Судом України за  касаційною  скаргою  ДК

"УГ"  НАК  "НУ"  порушено касаційне провадження з перегляду ухвали

Вищого господарського суду  України  від  8.01.2004  року.  Скарга

мотивується неправильним застосуванням норм процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача,   представників   сторін,  дослідивши

доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали  справи,  Судова

палата у господарських справах Верховного Суду України вважає,  що

касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Повертаючи без розгляду касаційну  скаргу  ДК  "УГ"  НАК  "НУ"  на

постанову   Київського   апеляційного   господарського   суду  від

21.10.2003 року,  Вищий господарський суд України послався на  те,

що  доданий  до  касаційної  скарги опис вкладення рекомендованого

листа від 21.11.2003  року  не  може  вважатися  належним  доказом

відправлення копії касаційної скарги ВАТ "ДГ", оскільки в опису не

зазначено кому і куди надсилалася зазначена касаційна скарга.

Проте, такий висновок суперечить  вимогам  чинного  законодавства.

Скаржник   подав   доказ  надіслання  копії  касаційної  скарги  -

фінансовий  чек  №  15  від  21.11.2003  року  та  опис  вкладення

рекомендованого листа, видані поштовим відділенням.

Згідно ст.  32  ГПК  України  ( 1798-12  ) (1798-12)
          такий  чек  та опис є

доказами.  У  випадку  сумніву  у  їх  вірогідності,  чи  дійшовши

висновку  про  недостатність таких доказів,  суд міг і повинен був

витребувати додаткові докази,  але не  мав  законних  підстав  для

повернення скарги.

За таких  обставин,  висновок  Вищого  господарського суду України

щодо невідповідності касаційної скарги вимогам розділу  XII-1  ГПК

України  ( 1798-12  ) (1798-12)
          не  відповідає  положенням  процесуального

законодавства.

Тому, касаційна скарга підлягає  задоволенню.  Оскаржувану  ухвалу

слід  скасувати,  а  справу передати до Вищого господарського суду

України.

Керуючись ст.ст.   111,    111-17,    111-18,    111-19,    111-20

Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  Судова

палата

                           постановила:

Касаційну скаргу ДК "УГ" НАК "НУ" задовольнити.

Ухвалу Вищого  господарського  суду  України  від  8.01.2004  року

скасувати.  Справу  направити  на розгляд до Вищого господарського

суду України. Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.