ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.04.2004 Справа N 23/53
(скасовано постанову ВГСУ)
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у
складі:
Головуючого
Суддів
за участю представника ТОВ "Ф" - присутній,
розглянувши касаційну скаргу ТОВ "Ф" на постанову Вищого
господарського суду України від 11 грудня 2003р. у справі за
позовом ТОВ "Ф" до Державної податкової інспекції в
Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя про визнання недійсним
рішення,
встановила:
У квітні 2003 року ТОВ "Ф" звернулось до суду з позовом про
визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної
податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від
28.03.2003р. № 0000452302/7179, яким позивачу визначено суму
податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 81
405 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 20 216
грн. В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що ним
правомірно до складу податкового кредиту відповідного звітного
періоду віднесено суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з
придбанням товарно-матеріальних цінностей і спорудженням основних
фондів до введення таких основних фондів в експлуатацію.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на
обґрунтованість та законність прийнятого рішення.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 28.05.2003р.,
залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного
господарського суду від 24.07.2003р., позов задоволено.
Постановою Вищого господарського суду України від 11.12.2003р.
зазначені судові рішення скасовані, у позові відмовлено. Постанова
мотивована тим, що, оскільки, використання матеріальних цінностей
у господарській діяльності платника податку є необхідною ознакою
для їх кваліфікації як основних фондів, право платника на
включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених (нарахованих)
у зв'язку з спорудженням основних фондів виникає саме з факту
спорудження останніх як завершеного об'єкту та факту використання
цього об'єкту платником у господарській діяльності.
11 березня 2004р. Верховним Судом України порушено провадження за
касаційною скаргою ТОВ "Ф", у якій ставиться питання про
скасування постанови Вищого господарського суду України від
11.12.2003р. та припинення провадження у справі. В обґрунтування
скарги зроблено посилання на неправильне застосування норм
матеріального права, різне застосування Вищим господарським судом
України одного і того ж положення закону в аналогічних справах.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд касаційної інстанції, скасовуючи прийняті у справі судові
рішення та відмовляючи в позові, виходив з того, що право платника
на включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених
(нарахованих) у зв'язку зі спорудженням основних фондів, виникає
саме з факту спорудження останніх як завершеного об'єкту та факту
використання цього об'єкту платником у господарській діяльності.
Разом з тим, з обґрунтованістю такого висновку погодитися не
можна. Цей висновок є результатом помилкового тлумачення судом
касаційної інстанції норм матеріального права.
Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, податковий кредит звітного
періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих)
платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням
товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу
валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи
нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Отже, зі змісту наведеної частини першої підпункту 7.4.1.
вбачаються дві самостійні підстави формування податкового кредиту:
перша - із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку
у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг),
вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва
(обігу); друга - із сум податків, сплачених (нарахованих)
платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням
основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають
амортизації.
Стосовно другої складової податкового кредиту звітного періоду
слід зазначити, що частиною 2 підпункту 7.4.1. встановлено, що
суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником
податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням (спорудженням)
основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу
податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків
введення в експлуатацію основних фондів, а також від того, чи мав
платник податку оподатковувані обороти протягом такого звітного
періоду.
У даному випадку судами встановлено, що спірна сума податку
складається з сум податку на додану вартість, які сплачені
(нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з
спорудженням основних фондів, що підлягають амортизації.
Оскільки, Закон не пов'язує право на включення до складу
податкового кредиту такого звітного періоду сум податку з тим, чи
введено основні фонди в експлуатацію, то позивач мав правові
підстави на включення сплачених ним сум податку до податкового
кредиту звітного періоду, так як споруджувані ним основні фонди
підлягали амортизації.
Посилання Вищого господарського суду України на норми Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
не
спростовують, а підтверджують правильність висновків суду
апеляційної та першої інстанцій.
За таких обставин постанова касаційного суду підлягає скасуванню,
а постанова суду апеляційної інстанції залишенню в силі.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 111-17 - 111-20
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова
палата
постановила:
Касаційну скаргу ТОВ "Ф" задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від 11 грудня 2003р.
( sp01/1426-1 ) (sp01/1426-1)
скасувати, а постанову Запорізького апеляційного
господарського суду від 24 липня 2003р. залишити в силі.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.