ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.04.2004 Справа N 33/326
(скасовано постанову ВГСУ)
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у
складі:
головуючого
суддів
за участі представників
позивача:
відповідача:
Розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі
- Інспекція) на постанову Вищого господарського суду України від
18 грудня 2003 року у справі за позовом Товариства з обмеженою
відповідальністю "УС" (далі - Товариство) до Інспекції про
визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 1 квітня
2003 року за № 108/26-062/0,
встановила:
З позовом до Господарського суду м. Києва Товариство звернулося 23
квітня 2003 року.
Заявлена позовна вимога мотивована тим, що спірне податкове
повідомлення-рішення, яким позивачу донараховано податок на
прибуток в сумі 11 674 700 грн. та застосовано фінансові санкції у
сумі 42 315 грн., прийняте на підставі висновків, викладених в
акті перевірки, що не ґрунтуються на вимогах чинного
законодавства. Позивач вважав, що він правомірно включив до
валових витрат витрати на придбання цінних паперів, незалежно від
того, що їх оплата була здійснена векселями власної емісії.
Інспекція позов не визнала, мотивуючи свої заперечення тим, що:
акт приймання-передачі цінних паперів за договором № К772,
укладеного 15 серпня 2002 року між позивачем і Товариством з
обмеженою відповідальністю "Л" (далі - договір № К772) є таким, що
не відповідає вимогам чинного законодавства і не може бути
прийнятий в податковому обліку; акт приймання-передачі цінних
паперів за dncnbnpnl № К695 від 19 липня 2002 року між позивачем і
Товариством з обмеженою відповідальністю "С" (далі - договір №
К695) не може бути врахований в податковому обліку, так як
підписаний не уповноваженою особою; за документами податкового
обліку позивач отримав векселі власної емісії, які не мають
юридичної сили, і, що підтверджує відсутність заборгованості перед
продавцями векселів; номінальна вартість таких векселів повинна
бути включена до складу доходів, передбачених підпунктом 7.6.4.
пункту 7.6. статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
(далі - Закон про оподаткування
прибутку).
Рішенням Господарського суду м. Києва від 12 червня 2003 року
позов задоволено. Судове рішення обґрунтовано тим, що: позивач
уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю "ОК" договори
доручення № К694 від 19 липня 2002 року та № К771 від 15 серпня
2002 року на купівлю цінних паперів; на виконання зазначених
договорів ТОВ "ОК" придбало та передало позивачу придбані цінні
папери на загальну суму 71 314 000 грн.; в оплату цих цінних
паперів позивач здійснив емісію власних векселів на вказану суму;
при придбанні векселів у третіх осіб у позивача виникли витрати в
сумі 71 314 000 грн., які він правомірно відніс на підставі
підпункту 7.6.3. пункту 7.6. статті 7 Закону про оподаткування
прибутку ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
до складу витрат підприємства як
заборгованість покупця, що виникає у зв'язку з таким придбанням.
Постановою від 26 серпня 2003 року Київський апеляційний
господарський суд зазначене судове рішення залишив без змін,
обґрунтувавши її тими ж висновками, що і суд першої інстанції.
Вищий господарський суд України постановою від 18 грудня 2003 року
постанову Київського апеляційного господарського суду також
залишив без змін з тих самих підстав.
Інспекція просить постанову Вищого господарського суду України
скасувати, мотивуючи касаційну скаргу неправильним застосуванням
судом касаційної інстанції норм матеріального права та порушенням
норм процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін,
розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши
матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного
Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з
таких підстав.
Вищий господарський суд України, залишаючи без змін постанову
апеляційного суду, якою залишено без змін рішення суду першої
інстанції, виходив з того, що оскільки з придбанням векселів у
позивача виникла заборгованість перед їх продавцями на суму
придбання, то він правомірно включив цю суму до складу витрат по
операціях з торгівлі цінними паперами, і, відповідно, зазначені
дії по веденню податкового обліку не суперечать підпунктам 7.6.1.
та 7.6.3. пункту 7.6. статті 7 Закону про оподаткування прибутку
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Проте, враховуючи фактичні обставини придбання Товариством
векселів та законодавче регулювання таких операцій в сфері
оподаткування, з однозначністю такого висновку погодитися не
можна.
Господарські суди встановили, що оплату придбаних векселів
Товариство здійснило векселями власної емісії.
Відповідно до пункту 1.19. статті 1 Закону про оподаткування
прибутку ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
господарська операція, яка передбачає
проведення розрахунків за товари, (роботи, послуги) у будь-якій
формі іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та
погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не
передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для
компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг) є бартерною
(товарообмінною).
Вексель є цінним папером (стаття 3 Закону України "Про цінні
папери і фондову біржу" ( 1201-12 ) (1201-12)
) і відповідно до пункту 1.6.
Закону про оподаткування прибутку ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
- товаром.
Проте, під час розгляду даної справи і вирішення спору по суті
господарські суди всіх інстанцій не з'ясували, чи містили договори
доручення між позивачем у справі і ТОВ "ОК" та договори купівлі-
продажу останнього з продавцями векселів положення про можливість
оплати придбаних векселів у будь-якій іншій, ніж грошова формі.
Придбані векселі Товариство оплатило векселями власної емісії. Цей
факт встановлено судами і підтверджується матеріалами справи.
Але його юридична оцінка на предмет того, чи є ця операція
товарообмінною, судами не здійснювалася.
Оподаткування різних видів операцій врегульовано статтею 7
названого Закону. Серед них окремому регулюванню підлягають
товарообмінні (бартерні) операції (пункт 7.1.) та операції з
торгівлі цінними паперами та деривативами (пункт 7.6.).
Відтак, правильне вирішення даного спору неможливе без
встановлення юридичного характеру здійснених позивачем у справі
операцій, а тому всі ухвалені у справі судові акти не можна
вважати законними і обґрунтованими.
У зв'язку з цим вони підлягають скасуванню, а справа передачі на
новий розгляд.
Під час нового розгляду господарському суду першої інстанції
необхідно врахувати викладене, встановити дійсні права і обов'язки
сторін, і, виходячи з встановленого, правильно застосувати закон,
що регулює спірні правовідносини, та ухвалити законне і
обґрунтоване рішення.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 111-17 - 111-20
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова
палата у господарських справах Верховного Суду України
постановила:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському
районі м. Києва задовольнити, постанову Вищого господарського суду
України від 18 грудня 2003 року ( sp01/1428-1 ) (sp01/1428-1)
, постанову
Київського апеляційного господарського суду від 26 серпня
2003 року та рішення Господарського суду м. Києва від 12
червня 2003 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до
господарського суду першої інстанції.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.