ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.04.2004 Справа N 7/4-21/52
(скасовано постанову ВГСУ)
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у
складі:
головуючого судді,
суддів;
за участі представників
кредитора: присутній,
боржника присутній;
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Закритого акціонерного товариства "XXX" (далі -Компанія) на
постанову Вищого господарського суду України від 29 жовтня 2003
року у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю
"YYY" (далі - Товариство) до Компанії про визнання банкрутом,
встановила:
Ухвалою Арбітражного суду Н-ської області від 21 лютого 2000 року
за заявою Товариства порушено провадження у справі про банкрутство
Компанії.
Закрите акціонерне товариство "ZZZ" (далі - ЗАТ "ZZZ") із заявою
про визнання його кредитором Компанії з грошовими вимогами на суму
4 165 068 грн. 39 коп. звернулося до арбітражного суду 18 жовтня
2001 року. Свою вимогу ЗАТ "ZZZ" мотивувало тим, що між ним і
Компанією укладені договір № 15/05 купівлі-продажу нафтопродуктів
від 15 травня 1998 року та додаткові угоди до цього договору № 1
від 1 червня 1998 року і № 2 від 11 вересня 1998 року (далі
-договір № 15/05 та додаткові угоди № 1 і № 2), за умовами яких
Компанія зобов'язувалася оплатити вартість поставленого дизельного
палива в кількості 3 236,5 тони за ціною 201,7 доларів США за тону
до 31 грудня 1998 року. На момент звернення до суду заборгованість
Компанії за поставлене дизельне паливо склала 652 802,05 доларів
США, що за курсом Національного банку України на момент початку
нарахування пені становило 3 536 881 грн. 50 коп., а за
прострочення оплати нарахована пеня за останні шість місяців з 17
квітня 2001 року до 17 жовтня 2001 року на суму 628 186 грн. 89
коп..
Заявою від 2 січня 2003 року ЗАТ "ZZZ" збільшило суму грошових
вимог до 5 166 917 грн. 16 коп.. Вказана заява мотивована тим, що:
до моменту введення мораторію на задоволення кредиторських вимог,
станом на 7 лютого 2000 року, офіційний курс Національного банку
України за 100 доларів США відповідав 550, 3500 грн.; пеня
нарахована за шість місяців з 8 серпня 1999 року до 7 лютого 2000
року і складає 1 616 221 грн. 08 коп..
Ухвалою від 5 лютого 2003 року Господарський суд Н-ської області,
зокрема, визнав вимоги конкурсного кредитора - ЗАТ "ZZZ" в сумі
збільшених вимог.
Постановою від 7 травня 2003 року Н-ський апеляційний
господарський суд вказану ухвалу залишив без змін. Постанова
обґрунтована тим, що з договору № 15/05 та додаткових угод № 1 і №
2 вбачається, що платежі (розрахунки) між сторонами здійснюються в
українських гривнях за курсом Національного банку України на день
оплати, а нарахування пені передбачено пунктом 6.2. додаткової
угоди №1.
Постановою від 29 жовтня 2003 року Вищий господарський суд України
постанову Н-ського апеляційного господарського суду та ухвалу
Господарського суду Н-ської області в частині визнання
кредиторських вимог ЗАТ "ZZZ" в сумі 5 166 917 грн. 16 коп.
залишив без змін, обґрунтувавши постанову тим, що ЗАТ "ZZZ"
звернулося з уточненими грошовими вимогами до боржника в порядку
та строки передбачені Законом України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
(далі - Закон про банкрутство).
Компанія просить постанову Вищого господарського суду України від
29 жовтня 2003 року в частині визнання вимог конкурсного кредитора
ЗАТ "ZZZ" скасувати, а справу в цій частині передати на новий
розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи касаційну скаргу
неправильним застосуванням судом касаційної інстанції норм
матеріального права та різним застосуванням Вищим господарським
судом України одного й того ж положення закону в аналогічних
справах. Компанія вказує, що ЗАТ "ZZZ" подало додаткову заяву від
2 січня 2003 року за № 1, якою
збільшено суму кредиторських вимог, після спливу встановленого
пунктом першим статті 14 Закону про банкрутство ( 2343-12 ) (2343-12)
місячного строку, а вимоги кредиторів, що заявлені після
закінчення строку встановленого для їх подання не розглядаються і
вважаються погашеними.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників ЗАТ "ZZZ" і
боржника, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги,
перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських
справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга
підлягає задоволенню з таких підстав.
Відхиляючи касаційну скаргу Компанії та залишаючи без змін
постанову Н-ського апеляційного господарського суду від 7 травня
2003 року в частині визнання кредиторських вимог ЗАТ "ZZZ" до
Компанії в сумі 5 166 917 грн. 16 коп., в т.ч. 1 616 221 грн. 08
коп. пені, Вищий господарський суд України обмежився посиланням
загального характеру на пункт перший статті 14 Закону про
банкрутство ( 2343-12 ) (2343-12)
, згідно з яким конкурсні кредитори за
вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про
банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в
офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження
у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду
письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх
підтверджують.
Зазначений Закон набрав чинності з 1 січня 2000 року.
При цьому суд не врахував положення статті 72 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
щодо строку позовної давності стосовно пені, виходячи з того, що
провадження у справі про банкрутство порушено ухвалою суду від 21
лютого 2000 року, а заява ЗАТ "ZZZ" подана 18 жовтня 2001 року, а
також залишив поза увагою встановлені господарськими судами першої
та апеляційної інстанцій фактичні обставини, що мали безпосереднє
значення для розгляду по суті касаційної скарги Компанії і
ухвалення за результатами її розгляду законної та обґрунтованої
постанови.
Зокрема, суд касаційної інстанції не прийняв до уваги і не
розглянув касаційну скаргу Компанії із урахуванням таких фактів:
порушення справи про банкрутство відбулося 21 лютого 2000 року;
оголошення про порушення справи про банкрутство опубліковано 22
вересня 2001 року; ЗАТ "ZZZ" подало заяву про визнання його
кредитором Компанії 18 жовтня 2001 року на суму 4 165 068 грн. 39
коп.; кредиторські вимоги до 5 166 917 грн. 16 коп. збільшено
заявою від 2 січня 2003 року.
Перелічені обставини регулювались Законом про банкрутство
( 1540-06 ) (1540-06)
, але на дати їх виникнення деякі з його норм діяли в
різних редакціях.
Зокрема, на дату подання заяви від 18 жовтня 2001 року про
визнання ЗАТ "ZZZ" кредитором пунктом першим статті 14 Закону про
банкрутство ( 1540-06 ) (1540-06)
передбачалося, що: кредитори у місячний
строк з дня опублікування в офіційному друкованому органі
оголошення про порушення справи про банкрутство подають в
арбітражний суд письмові заяви про грошові вимоги до боржника, а
також документи, що їх підтверджують; копії зазначених заяв та
доданих до них документів кредитори надсилають боржнику; боржник
разом з розпорядником майна в результаті розгляду цих вимог визнає
їх або заперечує, про що розпорядник майна повідомляє письмово
заявників і арбітражний суд; визнані боржником грошові вимоги
включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. На
дату збільшення ним вимог заявою від 2 січня 2003 року він діяв в
редакції Закону України від 7 березня 2002 року "Про внесення змін
до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом" ( 3088-14 ) (3088-14)
, суть нової редакції полягала
в тому, що включення грошових вимог до реєстру вимог кредиторів
вже не залежало від факту їх визнання боржником. Окрім того,
відповідно до пункту другого цієї статті вимоги конкурсних
кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для
їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і
вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі,
якою затверджує реєстр вимог кредиторів; зазначений строк є
граничним і поновленню не підлягає.
Відтак, в оскарженій постанові Вищого господарського суду України,
якою постанову апеляційного суду від 7 травня 2003 року та ухвалу
суду першої інстанції від 5 лютого 2003 року, які в частині
кредиторських вимог ЗАТ "ZZZ" залишені без змін, відсутня юридична
оцінка фактичних обставин з урахуванням чинного на дати їх
виникнення законодавства про банкрутство, а тому названу постанову
не можна вважати законною та обґрунтованою. У зв'язку з цим всі
зазначені судові акти підлягають скасуванню, а справа в цій
частині - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої
інстанції необхідно врахувати, що рішення є законним тоді, коли
суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно
перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами
матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому
повно відображені обставини, що мають значення для даної справи,
висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є
вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними
доказами, дослідженими в судовому засіданні.
При цьому суду необхідно встановити дійсні права та обов'язки
сторін і в залежності від встановленого вирішити спір відповідно
до закону.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 111-17 - 111-20
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова
палата у господарських справах Верховного Суду України
постановила:
Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "XXX"
задовольнити, постанову Вищого господарського суду України від 29
жовтня 2003 року ( sp13/111-1 ) (sp13/111-1)
, постанову Н-ського апеляційного
господарського суду від 7 травня 2003 року та ухвалу Господарського
суду Н-ської області від 5 лютого 2003 року в частині визнання
кредиторських вимог ЗАТ "ZZZ" в сумі 5 166 917 грн. 16 коп.
скасувати, а справу в цій частині передати на новий розгляд до
господарського суду першої інстанції.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.