ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.04.2004 року Справа N 2/390
(скасовано постанову ВГСУ)
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у
складі:
Головуючого
Суддів
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
відкритого акціонерного товариства "ХК" на постанову Вищого
господарського суду України від 24.12.2003 року у справі за
позовом ВАТ "ХК" до закритого акціонерного товариства "УРС" та
колективного підприємства "ОВ" Союзу організацій інвалідів України
про визнання недійсним договору,
встановила:
У липні 2001 року відкрите акціонерне товариство "ХК" звернулося з
позовом до закритого акціонерного товариства "УРС" та колективного
підприємства "ОВ" Союзу організацій інвалідів України про визнання
недійсним договору. Позов обґрунтовувався тим, що укладений між
відповідачами договір про уступку права вимоги від 15.11.1999 року
за № 15/11/99 суперечить вимогам чинного законодавства та
інтересам держави.
Відповідачі позов не визнавали, посилаючись на його
безпідставність.
Рішенням господарського суду м. Києва від 15.07.2003 року,
залишеним без змін постановою Київського апеляційного
господарського суду від 16.09.2003 року, в позові відмовлено з тих
мотивів, що спірний договір укладено відповідно до вимог чинного
законодавства, окрім того, позивач не є учасником договору уступки
права вимоги від 15.11.1999 року за № 15/11/99, а тому зазначений
договір не породжує безпосередньо для відкритого акціонерного
товариства "ХК" права чи обов'язки.
Постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2003 року
залишено без змін постанову суду апеляційної інстанції з тих самих
підстав. Ухвалою від 25 березня 2004 року Верховним Судом України
за касаційною скаргою відкритого акціонерного товариства "ХК"
порушено касаційне провадження з перегляду постанови Вищого
господарського суду України від 24 грудня 2003 року з мотивів її
невідповідності нормам матеріального і процесуального права.
Відкрите акціонерне товариство "ХК", закрите акціонерне товариство
"УРС" та колективне підприємство "ОВ" Союзу організацій інвалідів
України не використали наданого законом права на участь свого
представника у судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи
і рішення, які приймались судами в процесі її розгляду, Судова
палата вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Господарський суд м. Києва при розгляді даної справи не з'ясував
всіх обставин справи, зокрема, не дослідив умов спірного договору
та не звернув уваги на той факт, що у договорі уступки вимоги від
15.11.1999 року за № 15/11/99 не зазначено на підставі чого
виникли зобов'язання у позивача перед цедентом, по яких право
вимоги перейшло до колективного підприємства "ОВ" Союзу
організацій інвалідів України.
Суд першої інстанції не надав належної юридичної оцінки тій
обставини, що свіжоморожена риба у кількості 67 128 кг. на суму
161 977,78 гривень, уступка права витребування якої передбачена
спірним договором, була реалізована на підставі постанови слідчого
Жовтневого РУГУ МВС України в м. Києві від 04.08.1998 року, яка
була винесена пізніше, ніж постанова слідчого Жовтневого РУГУ МВС
України в м. Києві про повернення зазначеної риби закритому
акціонерному товариству "УРС".
Відповідно до статті 197 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(чинного на момент укладання спірного договору) уступка вимоги
кредитором іншій особі допускається, якщо вона не суперечить
закону чи договору або коли вимога не пов'язана з особою
кредитора.
Господарським судам слід було врахувати, що право витребування
майна, передбачене спірним договором, відповідно до статті 6
Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, може бути реалізоване шляхом
звернення до суду та дати юридичну оцінку тій обставині, що право
вимоги перейшло до особи, яка у разі звернення з позовом до суду
звільнена від сплати державного мита.
Окрім того, господарський суд м. Києва не дослідив належним чином
твердження позивача щодо проведення розрахунків за отриману рибу
між Приватним підприємством "АА" та колективним підприємством "ОВ"
Союзу організацій інвалідів України.
Господарські суди апеляційної та касаційної інстанцій на вказані
обставини уваги не звернули, що призвело до ухвалення незаконних
рішень.
За таких обставин, рішення господарського суду м. Києва від
15.07.2003 року, постанова Київського апеляційного господарського
суду від 16.09.2003 року та постанова суду касаційної інстанції
від 24.12.2003 року підлягають скасуванню, а справа передачі на
новий судовий розгляд.
При новому розгляді слід всебічно та повно з'ясувати всі обставини
справи, зокрема, підстави виникнення зобов'язань, за якими
переходить право вимоги, дослідити належним чином умови спірного
договору, дати їм належну юридичну оцінку та ухвалити законне і
обґрунтоване рішення.
Керуючись статтями 111-17 - 111-20 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова палата,
постановила:
Касаційну скаргу задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від 24.12.2003 року
( sp02/1369-2 ) (sp02/1369-2)
у справі № 23, постанову Київського апеляційного
господарського суду від 16.09.2003 року та рішення господарського
суду м. Києва від 15.07.2003 року -скасувати, а справу передати
на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.