ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.04.2004 Справа N 3-17/1482-03
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у
складі:
головуючого судді -
суддів;
за участі представників
позивача: присутній,
відповідача: присутній;
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фірми
"YYY" (далі - Фірма) на постанову Вищого господарського суду
України від ХХ грудня 2003 року у справі за позовом Фірми до
Відкритого акціонерного товариства "XXX" (далі - Товариство) та
Дочірнього підприємства "Торговий дім "ZZZ" (далі - Підприємство)
про розірвання контрактів купівлі-продажу, укладених між
Підприємством і Фірмою, та стягнення 92 000 доларів США,
встановила:
З позовом до Господарського суду Ч-ської обл. Фірма звернулася ХХ
травня 2002 року.
Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що між Підприємством та
Фірмою укладені контракти купівлі-продажу рапани чорноморської від
29 березня 2000 року, від 19 червня 2000 року за № SJ 000619, від
12 серпня 2000 року за №№ SJ 000812 (І) і SJ 000812 (II), від 10
червня 2001 року, додаток від 28 липня 2000 року до контракту від
29 березня 2000 року (далі -контракти купівлі-продажу рапани
чорноморської). За зазначеними контрактами Підприємство отримало
від Фірми передоплату на загальну суму 88 000 доларів США. Листом
від 28 лютого 2000 року за № 97 Товариство, як засновник та
власник Підприємства, виступило поручителем останнього у випадку
невиконання ним своїх зобов'язань щодо вилову та продажу рапани
чорноморської на суму 50 000 доларів США. Підприємство свої
зобов'язання за контрактами купівлі-продажу рапани чорноморської
не виконало, суму попередньої оплати Фірмі не повернуло.
Позивач також просив суд стягнути з відповідача понесені ним
витрати за надані юридичні послуги в сумі 4 000 доларів США.
Товариство позов не визнало, мотивуючи свої заперечення тим, що:
воно не має жодного відношення до спірних контрактів; лист від 28
лютого 2000 року за № 97, на який посилається позивач, адресовано
не йому, а Торгівельній компанії "YYY", і в ньому йдеться про
відповідальність за ремонт судна "QQQ" за контрактом № 4,
укладеного 28 лютого 2000 року з названою компанією.
Рішенням Господарського суду Ч-ської обл. від ХХ березня 2003 року
в позові відмовлено. Судове рішення обґрунтовано тим, що: строк
виконання Підприємством зобов'язань на поставку рапани
чорноморської контрактами не встановлений; згідно зі статтею 165
ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
якщо строк виконання зобов'язань не
встановлений, то боржник повинен виконати таке зобов'язання в
семиденний строк з дня пред'явлення вимоги кредитором; позивач
вимоги на поставку рапани Підприємству не пред'являв, а тому строк
виконання зобов'язання за контрактами не настав; Фірма просить
стягнути грошовий борг, проте згідно з контрактами Підприємство
повинно було передати їй рапани; вимоги про стягнення збитків
Фірмою в позовній заяві не ставилось; з листа від 28 лютого 2000
року за № 97 не випливає, що Товариство взяло на себе
відповідальність за виконання контрактів на поставку рапани.
Постановою від ХХ-ХХ липня 2003 року Н-ський апеляційний
господарський суд зазначене судове рішення частково скасував,
позов задовольнив: контракти купівлі-продажу рапани чорноморської
розірвав; стягнув з Підприємства 38 000 доларів США боргу та 2 000
доларів США витрат на юридичне обслуговування, а з Товариства -
50 000 доларів США боргу та 2 000 доларів США зазначених витрат.
Постанова мотивована тим, що: відповідно до статті 49 Конвенції
Організації Об'єднаних Націй від 11 квітня 1980 року "Про договори
міжнародної купівлі-продажу товарів" ( 995_003 ) (995_003)
(ратифікована
Україною шляхом приєднання до неї 1 лютого 1991 року; далі -
Конвенція ООН 1980 року) покупцю надається право заявити вимогу
про розірвання договору, якщо невиконання продавцем будь-якого з
його зобов'язань за договором або за цією Конвенцією ( 995_003 ) (995_003)
є
істотним порушенням договору; невиконання Підприємством
зобов'язань за контрактами є суттєвими порушеннями умов договору;
зі змісту позовної заяви, пояснень представників позивача
випливає, що підставою пред'явлення позову є збитки у вигляді
проведеної передоплати на суму 88 000 доларів США; Товариство
виступило поручителем Підприємства і прийняло на себе
відповідальність за невиконання ним договірних зобов'язань в сумі
50 000 доларів США; позивач поніс збитки в сумі 4 000 доларів США
у вигляді оплати витрат за надання юридичних послуг, що підлягають
стягненню на підставі статті 213 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Постановою від ХХ грудня 2003 року Вищий господарський суд України
постанову Н-ського апеляційного господарського суду скасував, а
рішення Господарського суду Ч-ської обл. залишив без змін.
Постанова обґрунтована тим, що місцевий суд дійшов правильних
висновків про те, що: строк виконання зобов'язань за контрактами
не настав; лист Товариства від 28 лютого 2000 року за № 97 не дає
підстав вважати, що воно виступило поручителем виконання
Підприємством зобов'язань з вилову рапани чорноморської; витрати
позивача за надані юридичні послуги не можуть вважатися збитками,
позаяк не перебувають в безпосередньому причинному зв'язку з діями
відповідачів.
Фірма просить постанову Вищого господарського суду України від ХХ
грудня 2003 року скасувати, мотивуючи касаційну скаргу її
невідповідністю Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
і міжнародному
договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою
України, а саме статтям 49, 71 Конвенції ООН 1980 року
( 995_003 ) (995_003)
.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників позивача і
Товариства, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги,
перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських
справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга
підлягає задоволенню з таких підстав.
Вищий господарський суд України скасовуючи постанову Н-ського
апеляційного господарського суду, якою позов Фірми був
задоволений, і залишаючи без змін рішення суду першої інстанції
про відмову в позові, виходив з того, що строки поставки
контрактами купівлі-продажу рапани чорноморської встановлені не
були, а тому відповідно до статті 165 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
такі
зобов'язання повинні бути виконані боржником в семиденний строк з
дня пред'явлення вимоги кредитором. Але позивач таку вимогу
Підприємству не висував, у зв'язку з чим слід вважати, що строк
виконання зобов'язань за контрактами не настав, що є підставою для
відмови в позові.
Проте, з зазначеними висновками Вищого господарського суду України
погодитись не можна, оскільки з матеріалів справи вбачається, і це
було встановлено апеляційним судом, що вимога до Підприємства щодо
виконання взятих на себе зобов'язань на поставку рапани
чорноморської висувалась (а.с. 48-49 т.1), що зумовило звернення
Фірми з позовом до відповідачів.
Відповідно до статті 231 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, якщо продавець на
порушення договору не передає покупцеві продану річ, покупець,
зокрема, має право відмовитися від виконання договору і вимагати
відшкодування збитків.
Факт здійснення Фірмою попередньої оплати в сумі 88 000 доларів
США не заперечувався сторонами і підтверджений матеріалами справи.
У зв'язку з цим суд першої інстанції безпідставно відмовив Фірмі в
позові і неправильно застосував до спірних відносин норми
матеріального права, що їх регулюють.
Тому неправомірною є і постанова Вищого господарського суду
України про залишення зазначеного судового рішення в силі.
Не може бути залишена в силі і постанова апеляційного
господарського суду про задоволення позову і стягнення з
Товариства 55 000 доларів США і судових витрат, як з гаранта,
оскільки зі змісту листа останнього від 28 лютого 2000 року не
вбачається, що Товариство виступало гарантом за контрактами
купівлі-продажу рапани чорноморської.
Відтак, всі ухваленні у справі судові рішення і постанови
підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до
господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду суду необхідно встановити дійсні права та
обов'язки сторін у справі, врахувати, що між сторонами склалися
договірні відносини у зовнішньоекономічній діяльності, які, крім
ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, регулюються Законом України "Про
зовнішньоекономічну діяльність" ( 959-12 ) (959-12)
, Конвенцією ООН 1980
року ( 995_003 ) (995_003)
та іншими актами законодавства, що підлягають
застосуванню при вирішенні спору по суті.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 111-17 - 111-20
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова
палата у господарських справах Верховного Суду України
постановила:
Касаційну скаргу Фірми "YYY" задовольнити, постанову Вищого
господарського суду України ( sp02/962-1 ) (sp02/962-1)
від ХХ грудня 2003
року, постанову Н-ського апеляційного господарського суду від
ХХ-ХХ липня 2003 року та рішення Господарського суду Ч-ської
обл. від ХХ березня 2003 року скасувати, а справу передати
на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.