Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.03.2004 року (скасовано ухвалу ВГСУ)
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у
складі:
Головуючого
Суддів
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Комунарському районі м.Запоріжжя на ухвалу Вищого господарського
суду України від 17 листопада 2003р. у справі за позовом ТОВ "А"
до Державної податкової інспекції у Комунарському районі
м.Запоріжжя, Відділення державного казначейства у Комунарському
районі м.Запоріжжя, Управління державного казначейства у
Запорізькій області про стягнення 98 557 грн.,
встановила:
Рішенням господарського суду Запорізької області від 26.06.2003р.,
залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного
господарського суду від 17.09.2003р., позов задоволено.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.11.2003р.
повернено касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Комунарському районі М.Запоріжжя на постанову Запорізького
апеляційного господарського суду від 17.09.2003р. на підставі п.3
ст.111-3 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
з тих мотивів, що додані до
касаційної скарги описи вкладення не є достатніми доказами
направлення її копії іншим сторонам у справі.
4 березня 2004р. Верховним Судом України порушено провадження за
касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Комунарському
районі м.Запоріжжя, у якій ставиться питання про скасування ухвали
Вищого господарського суду України від 17.11.2003р. та передачу
справи на розгляд до Вищого господарського суду України. В
обгрунтування скарги зроблено посилання на різне застосування
Вищим господарським судом України одного і того ж положення
закону.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Посилання касаційного суду на те, що додані до касаційної скарги
описи вкладення не є достатніми, належними доказами направлення її
копії іншим сторонам у справі, суперечить вимогам чинного
законодавства.
Відповідно до змісту статті 34 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, належними
є докази, які мають значення для справи.
Суд касаційної інстанції, не заперечуючи того, що надані
скаржником описи мають значення для справи, виходив з їх
непереконливості, недостатності.
Разом з тим, відповідно до статті 38 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, якщо
подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд
зобов'язаний витребувати документи і матеріали, необхідні для
вирішення спору.
Підставою ж для повернення касаційної скарги, згідно пункту 3
статті 111-3 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, є неподання доказів
надіслання її копії іншій стороні (сторонам) у справі, що не мало
місця у даному випадку, оскільки, такі докази надавалися.
Таким чином, оскаржувана ухвала Вищого господарського суду України
не є законною та обгрунтованою і підлягає скасуванню, а справа
направленню на розгляд до Вищого господарського суду України.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 111-17 - 111-20
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова
палата
постановила:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комунарському
районі м.Запоріжжя задовольнити.
Ухвалу Вищого господарського суду України від 17 листопада 2003р.
скасувати та передати справу на розгляд до Вищого господарського
суду України.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.