ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.03.2004 Справа N 6/307
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у
складі:
Головуючого
Суддів
за участю представників:
Державного підприємства "ЕР" - О-о Л.М.,
ТОВ "С" - З-а О.М.,
розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства "ЕР" на
ухвалу Вищого господарського суду України від 29 вересня 2003р. у
справі за позовом ТОВ "С" до Державного підприємства "ЕР" про
стягнення 20 365 460,31 грн.,
встановила:
Рішенням господарського суду м.Києва від 26.05.2003р., залишеним
без змін постановою Київського апеляційного господарського суду
від 01.08.2003р., позов задоволено.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 29.09.2003р.
повернено касаційну скаргу Державного підприємства "ЕР" на
постанову Київського апеляційного господарського суду від
01.08.2003р. на підставі п.6 ст. 111-3 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
з
тих мотивів, що у скарзі не зазначено суті порушення або
неправильного застосування норм матеріального чи процесуального
права.
25 лютого 2004р. Верховним Судом України порушено провадження за
касаційною скаргою Державного підприємства "ЕР", у якій ставиться
питання про скасування ухвали Вищого господарського суду України
від 29.09.2003р. та передачу справи на розгляд до Вищого
господарського суду України. В обгрунтування скарги зроблено
посилання на неправильне застосування норм процесуального права,
різне застосування Вищим господарським судом України одного і того
ж положення закону в аналогічних справах, невідповідність
оскаржуваної ухвали міжнародному договору, згода на обов'язковість
якого надана Верховною Радою України.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Посилання в оскаржуваній ухвалі на відсутність у касаційній скарзі
зазначення суті порушення або неправильного застосування норм
матеріального чи процесуального права не відповідає фактичному
змісту касаційної скарги.
Касаційна скарга Державного підприємства "ЕР", містить посилання,
зокрема, на неповне встановлення обставин справи судами першої та
апеляційної інстанцій, незастосування до спірних правовідносин
норм Закону України "Про електроенергетику" ( 1821-14 ) (1821-14)
, що
підлягали застосуванню, тощо.
Таким чином, доводи касаційної скарги за своєю суттю відповідають
вимогам п.4 ст. 111 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
За таких обставин оскаржувану ухвалу слід скасувати як незаконну,
а справу передати до Вищого господарського суду України для
розгляду.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 111-17 - 111-20
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова
палата
постановила:
Касаційну скаргу Державного підприємства "ЕР" задовольнити.
Ухвалу Вищого господарського суду України від 29 вересня 2003р.
скасувати та передати справу на розгляд до Вищого господарського
суду України.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.