ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.03.2004 Справа N 4/603
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України
у складі: <...>
за участю представників: <...>
розглянувши касаційну скаргу Керченського морського
торговельного порту (далі - Порт) на постанову Вищого
господарського суду України від 26.11.2003 р. N 4/603,
В С Т А Н О В И Л А;
У листопаді 2002 р. Порт звернувся в господарський суд міста
Києва із позовом до акціонерної судноплавної компанії
"Укррічфлот" (далі - Компанія) та товариства з обмеженою
відповідальністю "Зовпішсервіс" (далі - Товариство) про стягнення
заборгованості на суму 4530 грн. 55 коп.
Позивач зазначав, що згідно зі статтею 84 Кодексу
торговельного мореплавства України ( 176/95-ВР ) (176/95-ВР)
у морському
порту стягуються портові збори - корабельний, причальний, якірний,
канальний, маяковий, вантажний, адміністративний, санітарний,
розмір яких встановлено Положенням про портові збори, затвердженим
постановою Кабінету Міністрів України в 18.04.1996 р. N 442
( 442-96-п ) (442-96-п)
. Наказом Міністерства транспорту України від
27.06.1996 р. N 214 ( z0374-96 ) (z0374-96)
яким затверджено Збори і плати за
послуги, що надаються суднам у морських торговельних портах
України (далі - Збори і плати), встановлено лоцманський збір, збір
за користування послугами служби регулювання рухом суден,
швартовний збір, плата за роботу буксирів при швартовних
операціях, плата за користування плавзасобами. Пунктом 62 Зборів і
плат ( z0374-96 ) (z0374-96)
передбачено, що розрахунки за надання
судновласникам інших послуг провадяться за тарифа що
затверджуються начальником порту. Наказами по Порту від
22.03.1999 р. N 133 та 09.02.2000 р. N 69 встановлено місцеві
тарифи на послуги з вивозу побутового сміття і харчових відходів,
послуги інспекції державного портового нагляду.
Позивач вказував, що відносини між Портом та Компанією
грунтуються на договорі від 23.01.1997 р., яким передбачено
надання знижок на портові збори і послуги; відносини між Портом і
Товариством, як постійним представником судновласника - на
договорі 01.11.1999 р. N А-9-5. З 15 по 20 березня 2000 р. у
Керченський морський торговельний порт зайшов для здійснення
вантажно-розвантажувальних робіт теплохід "Рось"; з 22 по
28 листопада 2000 р. у порт Аршинцево зайшов для здійснення
вантажних робіт теплохід "Славутич-16" (судновласник - Компанія,
агентська організація - Товариство). Порт виставив рахунки на
сплату портових зборів, інших зборів і плат відповідно від
20.03.2000 р. N 112 на суму 23196 грн. 98 коп., який оплачено на
суму 19411 грн. 69 коп., та від 30.11.2000 р. N 560 на суму
5035 грн. 09 коп., який оплачено на суму 4289 грн. 99 коп. Таким
чином, за вказаними рахунками утворилася недоплата, яку Порт
просив стягнути з належного відповідача.
Компанія позов не визнавала, посилаючись на те, що сума, яку
позивач вважає заборгованістю, утворилася внаслідок помилкового
нарахування Портом податку на додану вартість на ставки портових
зборів, інших зборів і плат. Відповідач зазначав, що розрахунки з
Портом здійснено відповідно до законодавства.
Товариство позов не визнавало з тих мотивів, що рахунки Порту
оплачувались у сумах, які були підтверджені судновласником і
фактично були ним перераховані Товариству для здійснення
розрахунків з Портом. Відповідач зазначав, що відповідно до статті
118 Кодексу торговельного мореплавства України ( 176/95-ВР ) (176/95-ВР)
до
обов'язків судновласника входить надання морському агенту коштів,
достатніх для здійснення його функцій, і саме судновласник несе
відповідальність за наслідки будь-яких дій морського агента в
межах його повноважень.
Рішенням господарського суду міста Києва від 19.02.2003 р. в
позові відмовлено. Рішення вмотивовано посиланням на постанову
Кабінету Міністрів України від 12.10.2000 р. N 1544
( 1544-2000-п ) (1544-2000-п)
"Про портові збори", відповідно до якої із сум
портових зборів, що справляються у валюті України, податок на
додану вартість сплачується відповідно до законодавства. При
цьому, якщо в порту надаються послуги суднам каботажного плавання,
сума зборів збільшується на суму податку на додану вартість, а в
інших випадках - сума податку на додану вартість, що підлягає
сплаті до бюджету, обчислюється із суми зборів, нарахованих і
сплачених порту без такого збільшення. Суд визнав встановленим, що
теплоходи "Рось" і "Славутич-16" є суднами закордонного плавання.
За цих обставин суд дійшов висновку, що Порт у рахунках
неправомірно збільшив суму портових зборів на суму податку на
додану вартість.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
27.05.2003 р. та постановою Вищого господарського суду України від
26.11,2003 р. N 4/603 зазначене рішення залишено без змін.
19 лютого 2004 р. колегією суддів Верховного Суду України за
касаційною скаргою Порту порушено провадження з перегляду в
касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України
від 26.11.2003 р. N 4/603. У касаційній скарзі ставиться питання
про скасування оскарженої постанови та передачу справи на новий
розгляд до суду першої інстанції з мотивів порушення положень
статей 6, 8, 67, 92, 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
,
виявлення різного застосування Вищим господарським судом України
одного й того ж положення закону у аналогічних справах,
неправильного застосування норм матеріального права. На
обґрунтування мотивів касаційної скарги щодо неоднозначного
застосування Вищим господарським судом України пункту 11 Положення
про портові збори, затвердженого постановою Кабінету Міністрів
України від 12.10.2000 р. N 1544 ( 1544-2000-п ) (1544-2000-п)
, зроблено
посилання на постанову цього суду віл 28.05.2003 р. N 15/92.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників
позивача та відповідачів розглянувши доводи касаційної скарги,
перевіривши матеріали справи. Судова палата у господарських
справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга
підлягає задоволенню на таких підставах.
Відмовляючи в позові, суди першої й апеляційної інстанцій, з
якими погодився Вищий господарський суд України, виходили із того,
що при справлянні портових зборів, інших зборів і плат із суден у
закордонному плаванні суми сплачуваних порту зборів і плат не
збільшуються на суму податку на додану вартість. На обґрунтування
цього висновку суди послалися на пункт 11 Положення про портові
збори, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від
18.04.1996 р. N 442 ( 442-96-п ) (442-96-п)
, (зазначене Положення було чинним
на час виникнення спірних відносин; нині чинне Положення про
портові збори, затверджене постановою Кабінету Міністрів України
від 12.10.2000 р. N 1544 ( 1544-2000-п ) (1544-2000-п)
, містить пункт
11 аналогічною змісту).
Проте з таким висновком погодитись не можна.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 92 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
виключно законами України встановлюються
система оподаткування, податки і збори. Принципи побудови системі
оподаткування в Україні, види податків і зборів (обов'язкових
платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також
права, обов'язки і відповідальність платників визначаються
Законом України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
, яким
передбачено, що ставкі механізм справляння податків і зборів
(обов'язкових платежів) і пільги щодо оподаткування можуть
встановлюватись або змінюватись тільки законами про оподаткування
(частина статті 1).
Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки
оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від
оподаткування операцій тощо визначаються Законом України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(далі - Закон). За
статтею 3 Закону до об'єкту оподаткування належать, зокрема,
операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на
митній території України (підпункт 3.1.1 пункту 3.1). Відповідно
до підпункту 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 Закону податок становить
20 відсотків бази оподаткування визначеної статтею 4 цього Закону,
та додається до ціни товарів (робіт, послуг). Правило про те, що
продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними
(контрактним цінами з додатковим нарахуванням податку на додану
вартість, міститься також у пункті 7.1 статті 7 Закону.
Як роз'яснено в пунктах 2, 5 постанови Пленуму Верховного
Суду України від 01.11.1996 р. N 9 ( v0009700-96 ) (v0009700-96)
"Про
застосування Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
при здійсненні
правосуддя" суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати
зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з
точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних
випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії; судові
рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному
законодавстві, яке не суперечить їй. Судам необхідно виходити з
того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого
органу підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і
закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що
нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не
відповідає чи суперечить законові, (зобов'язаний застосувати
закон, який регулює ці правовідносини.
Суди зазначених роз'яснень не врахували, в основу судових
рішень поклали підзаконний нормативний акт, а положення закону з
відповідного виду податку до правовідносин сторін не застосували.
Оскільки помилкове застосування судами норм матеріального
права призвело до неправильного вирішення спору, всі ухвалені у
справі судові рішення підлягають скасуванню а справа -
направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статгями 111-17 - 111-21 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, - Судова палата у
господарських справах Верховного Суду України
П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу Керченського морського торговельного порту
задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від
26.11.2003 р. N 4/603, постанову Київського апеляційного
господарського суду від 27.05.2003 р. та рішення господарського
суду міста Києва від 19.02.2003 р. скасувати, а справу передати на
новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.