ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.03.2004 Справа N 6/148П
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України
у складі: <...>
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державного підприємства "Український центр із обслуговування
пасажирів на залізничному транспорті України" на постанову Вищого
господарського суду України від 14.10.2003 р. у справі за позовом
ДП "Український центр з обслуговування пасажирів на залізничному
транспорті України" до малого підприємства у формі товариства з
обмеженою відповідальністю "Декон"
про визнання договору недійсним,
В С Т А Н О В И Л А:
У лютому 1999 р. Державне підприємство "Український центр із
обслуговування пасажирів на залізничному транспорті України"
звернулося з позовом до малого підприємства у формі товариства з
обмеженою відповідальністю "Декон" про визнання недійсним договору
оренди з правом викупу орендованого майна. Позовні вимоги
обґрунтовувались тим, що спірний договір укладено всупереч
положенням чинного законодавства та Статуту позивача.
Відповідач позов не визнавав, посилаючись на те, що спірний
договір було укладено правомірно, відповідно до вимог чинного
законодавства.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням господарського суду м. Києва від 18.03.2003 р. позов
задоволено з тих мотивів, що Державне підприємство "Український
центр із обслуговування пасажирів на залізничному транспорті
України" уклало спірний договір оренди всупереч положенням чинного
законодавства.
Постановою Вищого господарського суду України від
14.10.2003 р. залишено без змін постанову Київського апеляційного
господарського суду від 21.05.2003 р., якою скасовано рішення суду
першої інстанції та в позові відмовлено на тих підставах, що
договір оренди відповідає вимогам законодавства.
Ухвалою від 26 лютого 2004 р. Верховним Судом України за
касаційною скаргою Державного підприємства "Український центр із
обслуговування пасажирів на залізничному транспорті України"
порушено касаційне провадження з перегляду постанови Вищого
господарського суду України від 14 жовтня 2003 р. з мотивів її
невідповідності нормам матеріального права та різного застосування
Вищим господарським судом України положень одного й того ж закону
в аналогічних справах.
Мале підприємство у формі товариства з обмеженою
відповідальністю "Декон" не використало наданого законом права на
участь свого представника у судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника
позивача, перевіривши матеріали справи і рішення, які приймались
судами в процесі її розгляду, Судова палата вважає, що касаційна
скарга підлягає задоволенню на таких підставах.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є державним
підприємством та відповідно до п. 4.1 ст. 4 Статуту Державного
підприємства "Український центр із обслуговування пасажирів на
залізничному транспорті України" (в редакції, чинній на момент
укладання договору оренди) майно вказаного підприємства є
державною власністю і закріплено за ним на праві повного
господарського відання.
Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону України "Про оренду державного та
комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
(в редакції, чинній на момент
укладання спірного договору) майнові відносини між орендодавцями
та орендарями щодо господарського використання державного майна
регулюються вказаним законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 5 цього ж Закону ( 2269-12 ) (2269-12)
орендодавцями державного майна є підприємства, організації - щодо
окремого індивідуально визначеного майна відповідно до
законодавчих актів України та своїх статутів.
Згідно з ч. 5 ст. 10 Закону України "Про підприємства в
Україні" ( 887-12 ) (887-12)
(в редакції, чинній на момент укладання
договору оренди) підприємство, якщо інше не передбачено чинним
законодавством та його статутом, має право продавати і передавати
іншим підприємствам, організаціям та установам, обмінювати,
здавати в оренду, надавати безоплатно в тимчасове користування або
в позику належні йому будинки, споруди, устаткування, транспортні
засоби, інвентар, сировину та інші матеріальні цінності, а також
списувати їх з балансу.
Відповідно до п. 4.5 ст. 4 Статуту Державного підприємства
"Український центр із обслуговування пасажирів на залізничному
транспорті України" позивач не мав права здавати в оренду цілісні
майнові комплекси, структурні підрозділи, філії, цехи, а також
нежитлові приміщення.
Окрім того, як вбачається з матеріалів справи та встановлено
судами, майно, яке було надано в оренду позивачем, не знаходилося
на його балансі на момент укладання договору оренди.
Таким чином, висновок Київського апеляційного господарського
суду, з яким погодився суд касаційної інстанції, щодо
правомірності укладання спірного договору не ґрунтується на
фактичних обставинах справи і нормах матеріального права.
За таких обставин, постанова Київського апеляційного
господарського суду від 21.05.2003 р. та постанова Вищого
господарського суду України від 14.10.2003 р. підлягають
скасуванню, а рішення суду першої інстанції залишенню в силі, як
законне та обґрунтоване.
Керуючись статтями 111-17 - 111-20 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова палата
П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від
14.10.2003 р. у справі N 6/148п та постанову Київського
апеляційного господарського суду від 21.05.2003 р. - скасувати, а
рішення господарського суду м. Києва від 18.03.2003 р. залишити в
силі.
Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.