Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "Інформтехнологія".
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.03.2004 р. (залишено без змін постанову ВГСУ)
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у
складі:
Головуючого
суддів
(представники сторін у судове засідання не з'явились),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Євпаторійської об'єднаної ДПІ,
встановила:
У грудні 2002 року ВАТ "Науково-виробниче об'єднання "Й"
звернулось з позовом до Євпаторійської об'єднаної ДПІ (третя особа
- Сакська міська рада) про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення відповідача від 12 грудня 2002 року №
0002762301/0 про донарахування готельного збору в сумі 4 476 грн.
40 коп. та застосування штрафних санкцій у розмірі 1 119 грн. 15
коп.. Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що готельний збір
повинен утримуватись у розмірі 20% добової вартості житла
незалежно від строку проживання.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 28
лютого 2003 року позов задоволено. Визнано недійним податкове
повідомлення-рішення відповідача від 12 грудня 2002 року №
0002762301/0.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від
1 липня 2003 року вищевказане рішення суду залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 22 жовтня 2003
року № 2 постанову Севастопольського апеляційного господарського
суду від 1 липня 2003 року залишено без змін.
Рішення та постанови мотивовані тим, що Декретом Кабінету
Міністрів України "Про місцеві податки і збори" ( 56-93 ) (56-93)
встановлено граничний розмір готельного збору, який не повинен
перевищувати 20% добової вартості житла. У цьому Декреті та
Положенні про готельний збір, затвердженому рішенням Сакської
міської ради від 16 червня 1998 року, вказівки щодо порядку сплати
готельного збору відсутні.
Ухвалою Верховного Суду України від 15 січня 2004 року порушено
провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого
господарського суду України від 22 жовтня 2003 року № 2 за
касаційною скаргою Євпаторійської об'єднаної ДПІ, де поставлено
питання про скасування цієї постанови та про передачу справи на
новий розгляд до суду першої інстанції. Посилання зроблені на
порушення та неправильне застосування норм матеріального права та
невідповідність оскарженої постанови положенням Конституції
України.
Заслухавши доповідача та перевіривши матеріали справи, Судова
палата у господарських справах Верховного Суду України дійшла
висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а
постанову Вищого господарського суду України від 22 жовтня 2003
року № 2 - без змін.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 12 грудня
2002 року на підставі акта перевірки від 6 грудня 2002 року
відповідач виніс спірне повідомлення-рішення про донарахування ВАТ
"Науково-виробниче об'єднання "Й" готельного збору в сумі 4 476
грн. 40 коп. та застосування штрафних санкцій у розмірі 1 119 грн.
15 коп. (а.с. 4-8).
Згідно з ст. 2 Декрету Кабінету Міністрів України "Про місцеві
податки і збори" ( 56-93 ) (56-93)
граничний розмір готельного збору не
повинен перевищувати 20 відсотків добової вартості найманого житла
(без додаткових послуг).
Статтею 15 Закону України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
та статтею 18 вищезазначеного Декрету ( 56-93 ) (56-93)
передбачено, що
органи місцевого самоврядування самостійно встановлюють і
визначають порядок сплати місцевих податків і зборів відповідно до
переліку і в межах установлених граничних розмірів ставок.
Як вбачається з Положення про готельний збір, затвердженого
рішенням Сакської міської ради від 16 червня 1998 року, ставка
готельного збору встановлена у розмірі 20 відсотків добової
вартості найманого житла (п. 4). При цьому розмір готельного збору
не пов'язано з тривалістю проживання особи в готелі (а.с. 20, 41).
Таким чином, суди усіх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку
щодо неправомірності донарахування позивачу готельного збору за
весь період проживання і застосування штрафних санкцій по цьому
збору.
З урахуванням наведеного касаційну скаргу Євпаторійської
об'єднаної ДПІ слід залишити без задоволення, а постанову Вищого
господарського суду України від 22 жовтня 2003 року № 2 - без
змін.
Враховуючи викладене і керуючись статтями 111-17-111-20 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова палата у господарських справах
Верховного Суду України
постановила:
Касаційну скаргу Євпаторійської об'єднаної ДПІ залишити без
задоволення, а постанову Вищого господарського суду України від 22
жовтня 2003 року № 2 - без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.