Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.03.2004 року (скасовано ухвалу ВГСУ)
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у
складі:
головуючого
суддів
за участі представників
позивача: присутній,
відповідача: присутній,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Приватного підприємства фірми "З" (далі - Фірма) на ухвалу Вищого
господарського суду України від 21 жовтня 2003 року у справі за
позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "П" (далі
-Товариство) до Фірми про зобов'язання надати оригінали документів
та стягнення 2 000 грн. збитків,
встановила:
Оскарженою ухвалою Вищий господарський суд України повернув без
розгляду касаційну скаргу Фірми на постанову Харківського
апеляційного господарського суду від 17 вересня 2003 року на
підставі пункту шостого частини першої статті 111-3 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі - ГПК України).
Ухвала обґрунтована тим, що зміст касаційної скарги Фірми
зводиться лише до аналізу наявних у справі доказів, наголошується
на невідповідності висновків суду обставинам справи без зазначення
суті порушення або неправильного застосування судом норм
матеріального чи процесуального права.
Фірма просить ухвалу Вищого господарського суду України скасувати,
мотивуючи касаційну скаргу неправильним застосуванням судом норм
процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін,
розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши
матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного
Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з
таких підстав.
Вимоги до форми і змісту касаційної скарги визначено статтею 111
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Зокрема, пунктом четвертим частини першої
цієї статті встановлено, що касаційна скарга повинна містити
вимоги особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням суті
порушення або неправильного застосування норм матеріального чи
процесуального права.
Повертаючи касаційну скаргу, Вищий господарський суд України
послався на недотримання Фірмою вимог зазначеної норми. Проте з
таким висновком погодитись не можна.
Касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 17 вересня 2003 року Фірма мотивувала тим,
що при ухваленні постанови судом апеляційної інстанції були
порушені та неправильно застосовані норми матеріального і
процесуального права, а саме: частина третя статті 4-4, статті 32,
38, частина перша статті 43, частина перша статті 101 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
та пункт сьомий статті 129 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
. При цьому в касаційній скарзі зазначається в чому
саме полягає суть порушення та неправильного застосування
зазначених норм.
Відтак, посилання Вищого господарського суду України на
невідповідність поданої Фірмою касаційної скарги вимогам
процесуального закону спростовується змістом касаційної скарги.
Наведені Фірмою доводи за своєю суттю відповідають вимогам пункту
четвертого частини першої статті 111 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
За таких обставин оскаржена ухвала підлягає скасуванню як
незаконна, а касаційна скарга Фірми на постанову суду апеляційної
інстанції - передачі до Вищого господарського суду України для
розгляду по суті.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 111-17 - 111-20 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова палата у господарських справах
Верховного Суду України
постановила:
Касаційну скаргу Приватного підприємства фірми "З" задовольнити,
ухвалу Вищого господарського суду України від 21 жовтня 2003 року
скасувати, а касаційну скаргу Приватного підприємства фірми "З" на
постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17
вересня 2003 року разом зі справою передати до Вищого
господарського суду України для розгляду по суті.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.