Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.03.2004 року (скасовано ухвалу ВГСУ)
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у
складі:
головуючого
суддів
за участі представника
відповідача: Р-а О.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у м. Феодосія Автономної Республіки
Крим (далі - Інспекція) на ухвалу Вищого господарського суду
України від 12 листопада 2003 року у справі за позовом Інспекції
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "К" (далі -
Агрофірма) та Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ" (далі -
Товариство) про визнання недійсним договору поставки № 01/08 від 1
вересня 2001 року, укладеного між Агрофірмою і Товариством,
встановила:
Oскарженою ухвалою Вищий господарський суд України відмовив
Інспекції у задоволенні клопотання про відновлення пропущеного
процесуального строку для подання касаційної скарги на постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від 2 вересня
2003 року та повернув без розгляду зазначену касаційну скаргу на
підставі пунктів третього, п'ятого і шостого частини першої статті
111-3 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі - ГПК України). Ухвала обґрунтована тим, що: до касаційної
скарги не додано доказів надіслання її копії прокуратурі
Автономної Республіки Крим; дії Інспекції, що призвели до пропуску
процесуального строку мають суб'єктивний характер, а тому не
можуть вважатися поважними причинами для його відновлення;
посилання Інспекції на порушення та неправильне застосування норм
чинного законодавства штучні.
Інспекція просить ухвалу Вищого господарського суду України
скасувати, мотивуючи касаційну скаргу неправильним застосуванням
судом норм процесуального права та різним застосуванням Вищим
господарським судом України одного й того ж положення закону в
аналогічних справах.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представника Агрофірми,
розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши
матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного
Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з
таких підстав.
Вимоги до форми і змісту касаційної скарги визначено статтею 111
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Зокрема, частиною четвертою цієї статті
встановлено, що до касаційної скарги додаються докази надсилання
копії скарги іншій стороні у справі.
Повертаючи касаційну скаргу, Вищий господарський суд України
послався на недотримання Інспекцією вимог зазначеної норми щодо
надання доказу надсилання копії касаційної скарги прокурору, який
брав участь у розгляді справи.
Проте висновок про необхідність надсилання копії касаційної скарги
прокурору не підтверджується змістом статті 111-1 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, згідно з якою особа, яка подала касаційну скаргу,
надсилає іншій стороні у справі копію касаційної скарги і доданих
до неї документів, які відсутні у цієї сторони, та пункту третього
частини першої статті 111-3 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, згідно з яким
касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом,
якщо до скарги не додано доказів надіслання її копії іншій стороні
у справі.
Відмовляючи у задоволенні клопотання про відновлення пропущеного
Інспекцією процесуального строку для подання касаційної скарги,
Вищий господарський суд України безпідставно визнав дії скаржника
суб'єктивними.
Заявляючи клопотання про відновлення пропущеного процесуального
строку, Інспекція вказувала на те, що постанова апеляційного суду
від 2 вересня 2003 року була надіслана їй лише через місяць - 3
жовтня 2003 року, що підтверджується відбитком печатки на
поштовому конверті, який є в матеріалах справи. Надіслання
постанови апеляційного суду стороні як за межами строку,
встановленого статтею 87 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, так і поза
межами строку, встановленого статтею 110 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
об'єктивно позбавляє сторону можливості подати касаційну скаргу у
встановлений строк. Оголошення в засіданні апеляційного суду лише
резолютивної частини постанови не дає змоги підготувати
вмотивовану касаційну скаргу, бо для цього необхідно мати її
повний текст.
Не відповідає дійсності твердження Вищого господарського суду
України про те, що в касаційній скарзі Інспекція не зазначила суті
порушення або неправильного застосування апеляційним судом норм
матеріального чи процесуального права, позаяк скарга мотивована
неправильністю застосування норми матеріального права та
порушенням процесуальних норм, а саме: статті 49 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, частини першої статті 104, пункту сьомого частини
другої статті 105 та статті 110 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
із
зазначенням суті порушення та неправильного застосування
зазначених норм.
Відтак, посилання Вищого господарського суду України на
невідповідність поданої касаційної скарги вимогам пункту
четвертого частини першої статті 111 ГПК України ( 1540-06 ) (1540-06)
спростовується її змістом.
За таких обставин оскаржена ухвала підлягає скасуванню як
незаконна, а касаційна скарга Інспекції на постанову суду
апеляційної інстанції - передачі до Вищого господарського суду
України для розгляду по суті.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 111-17 - 111-20 ГПК
України ( 1540-06 ) (1540-06)
, Судова палата у господарських справах
Верховного Суду України
постановила:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Феодосія
Автономної Республіки Крим задовольнити, ухвалу Вищого
господарського суду України від 12 листопада 2003 року скасувати,
а касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Феодосія
Автономної Республіки Крим на постанову Севастопольського
апеляційного господарського суду від 2 вересня 2003 року разом зі
справою передати до Вищого господарського суду України для
розгляду по суті.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.