Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "Інформтехнологія".
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.03.2004 р. (скасовано постанову ВГСУ)
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у
складі:
Головуючого:
суддів:
розглянувши касаційну скаргу банку "АА" на постанову Вищого
господарського суду України від 21.10.2003 року у справі за
позовом банку "АА" до дочірнього підприємства "МП "А" відкритого
акціонерного товариства "А" про розірвання договору та стягнення
7331313,82 грн.,
встановила:
У червні 2002 року БАНКУ "АА" звернувся до господарського суду
Київської області з позовом до ДП "МП "А" про розірвання
кредитного договору та стягнення заборгованості у сумі 7331313, 82
грн.
Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що відповідач не виконував
своїх зобов'язань за кредитним договором № 08-11/84 від 5.10.1999
року, а саме не виконував графік погашення заборгованості по
кредиту, що відповідно до п.7.5. Договору дає банку підстави
вимагати розірвання кредитного договору та стягнення всієї суми
боргу.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що
кредитних коштів згідно умов кредитного договору № 08-11/84 від
5.10.1999 року ним не отримано.
У липні 2002 року відповідач заявив зустрічний позов до банку "АА"
про визнання кредитного договору недійсним. Зустрічний позов
обґрунтовувався тим, що дана угода є мнимою згідно ст. 58
Цивільного кодексу ( 435-15 ) (435-15)
, оскільки банком, всупереч умов
договору не було відкрито кредитну лінію, а лише імітовано її
відкриття.
Рішенням господарського суду Київської області від 30.10.2002 року
позов банку "АА" задоволено, розірвано кредитний договір №
08-11/84 від 5.10.1999 року та стягнуто з ДП "МП "А" 7331313, 82
грн. боргу та 1225, 24 грн. процентів. У задоволенні зустрічного
позову відмовлено. Суд виходив з того, що відповідач, в порушення
умов кредитного договору та ст. 161 Цивільного кодексу ( 435-15 ) (435-15)
не виконав взяті на себе зобов'язання стосовно сплати відсотків та
виконання графіку повернення основного боргу по кредиту.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
29.05.2003 року рішення господарського суду Київської області від
30.10.2002 року залишено без змін з тих же підстав.
Постановою Вищого господарського суду України від 21.10.2003 року
скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду
від 29.05.2003 року та рішення господарського суду Київської
області від 30.10.2002 року, посилаючись на те, що судами першої
та апеляційної інстанцій не було встановлено усіх обставин справи,
необхідних для розгляду справи по суті, надання їм правильної
юридичної оцінки та вірного застосування норм матеріального та
процесуального права.
12.02.2004 року Верховним Судом України за касаційною скаргою
банку "АА" порушено касаційне провадження з перегляду постанови
Вищого господарського суду України від 31.10.2003 року. Скарга
мотивується неправильним застосуванням норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, обговоривши
доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, Судова
палата вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Скасовуючи судові рішення у справі, Вищий господарський суд
України грунтував свою постанову тим, що юридичні висновки судів
першої та апеляційної інстанцій не відповідають нормам
матеріального права.
Проте з такими висновками погодитись не можна з наступних підстав.
Згідно з п. 15 Положення Національного Банку України "Про
кредитування" ( va299500-95 ) (va299500-95)
, затвердженого постановою Правління
НБУ від 28.09.1995 року № 246 (далі - Положення) кредитні
взаємовідносини регламентуються на підставі кредитних договорів,
що укладаються між кредитором і позичальником у письмовій формі.
Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що між банком
"АА" та ДП "МП "А" було укладено кредитний договір № 15/97 від
3.10.1997 року, згідно умов якого відповідачу надано кредит в
розмірі 1800000 дол. США на строк з 9.10.1997 року по 10.08.2002
року та здійснено його виплату за реквізитами контракту № 1/004
від 3.07.1997 року з фірмою "ТЛ" (Німеччина), згідно розпорядження
банку № 69 від 10.10.1997 року.
Згідно з умовами договору № 08-11/84 від 5.10.1999 року Банк
відкрив кредитну лінію ДПМП "А" і по розпорядженню (лист № 917 від
5.10.1999 року) на міжбанківській біржі придбав 1913036, 61 дол.
США для відповідача.
Пунктом 6.1 Договору № 08-11/84 передбачено, що позичальник
зобов'язаний забезпечити повернення одержаного кредиту на умовах
договору і Додаткової угоди №2 від 6.02.2001 року.
У разі недотримання позичальником положень п.6.1 Договору банк має
право (п.7.5) вимагати розірвання кредитного договору та стягнення
суми боргу.
Відповідно до ст. 161 Цивільного кодексу ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання
повинні виконуватися належним чином і в установлений строк,
відповідно до вказівок закону, договору.
Свої зобов'язання відповідач не виконав, тому суди першої і
апеляційної інстанцій правильно і обгрунтовано зазначили, що
кредитний договір, укладений відповідно до вимог чинного
законодавства, підлягає розірванню на підставі п.п. 6.1, 7.5
Договору.
Посилання касаційного суду про те, що кредитний договір № 08-11/84
є недійсним відповідно до вимог ст. 58 Цивільного кодексу
( 435-15 ) (435-15)
не відповідає фактичним обставинам справи і є
помилковим, а застосування постанови Національного банку України
"Про затвердження Правил здійснення операцій на міжбанківському
валютному ринку України ( z0171-99 ) (z0171-99)
від 18.03.1999 року № 127 до
спірних правовідносин є неправильним, оскільки вона не регулює
кредитні відносини між банком і позичальником.
За таких обставин висновок касаційного суду щодо неправильного
застосування апеляційним судом норм матеріального і процесуального
права є помилковим, тому постанова Вищого господарського суду
України підлягає скасуванню, а законна і обгрунтована постанова
суду апеляційної інстанції - залишенню в силі.
Керуючись ст.ст. 111-17, 111-18, 111-19, 111-20 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова палата
постановила:
Касаційну скаргу банку "АА" задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від 21.10.2003 року
скасувати.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
29.05.2003 року залишити в силі.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.