Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "Інформтехнологія".
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.03.2004 р. (скасовано постанову ВГСУ)
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у
складі:
Головуючого
Суддів
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
акціонерного комерційного агропромислового банку "У" на постанову
Вищого господарського суду України від 12.11.2003 року у справі за
позовом відкритого акціонерного товариства "БМТ" до акціонерного
комерційного агропромислового банку "У", дочірнього підприємства
"БМТБ" про визнання недійсними договору,
встановила:
У липні 2003 року відкрите акціонерне товариство "БМТ" звернулося
з позовом до акціонерного комерційного агропромислового банку "У"
та дочірнього підприємства "БМТБ" про визнання недійсним договору
застави майна. Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що майно
передане у заставу, згідно договору від 29.07.1999 року укладеного
між відповідачами, належить позивачу та до компетенції директора
дочірнього підприємства "БМТБ" не входило укладання вказаного
договору.
Відповідачі позов не визнавали, посилаючись на те, що спірний
договір було укладено правомірно, у відповідності до чинного
законодавства.
Рішення господарського суду м. Києва від 01.08.2003 року позов
задоволено з тих мотивів, що дочірнє підприємство "БМТБ" не мало
правових підстав передавати у заставу майно.
Постановою Вищого господарського суду України від 12.11.2003 року
рішення суду першої інстанції залишено без змін з тих самих
мотивів.
Ухвалою від 26 лютого 2004 року Верховним Судом України за
касаційною скаргою акціонерного комерційного агропромислового
банку "У" порушено касаційне провадження з перегляду постанови
Вищого господарського суду України від 12 листопада 2003 року з
мотивів її невідповідності нормам матеріального права та різного
застосування Вищим господарським судом України положень одного й
того ж закону в аналогічних справах.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників
позивача, відповідачів, перевіривши матеріали справи і рішення,
які приймались судами в процесі її розгляду, Судова палата вважає,
що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно до статті 9 Закону України "Про господарські товариства"
( 1576-12 ) (1576-12)
товариство має право створювати на території України
та за її межами філії та представництва, а також дочірні
підприємства відповідно до чинного законодавства України.
Як вбачається з матеріалів справи, дочірнє підприємство "БМТБ" є
юридичною особою, засновником якого є позивач.
Згідно до статті 26 Закону України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
об'єктом права власності господарського товариства є, зокрема,
майнові внески його членів.
Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України "Про господарські
товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
товариство є власником майна, переданого
йому засновниками і учасниками у власність; продукції, виробленої
товариством в результаті господарської діяльності; одержаних
доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених
законом. Згідно до статті 13 цього ж закону вкладами учасників та
засновників товариства можуть бути як будинки, споруди, обладнання
та інші матеріальні цінності, цінні папери, земельні ділянки, так
і права користування водою та іншими природними ресурсами,
будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в
тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, в тому
числі в іноземній валюті.
Отже, згідно до положень вказаних статей, майно передане
господарському товариству, включається до його статутного фонду як
вклад учасника чи засновника та стає власністю товариства, якщо не
зазначено про передачу права користування цим майном.
Згідно до частини 1 статті 23 Закону України "Про господарські
товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
управління товариством здійснюють його
органи, склад і порядок обрання (призначення) яких здійснюється
відповідно до виду товариства. Учасники та засновники товариства
мають право брати участь в управління справами товариства в
порядку, визначеному в установчих документах, за винятком
випадків, передбачених Законом України "Про господарські
товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
.
Таким чином, висновок господарського суду м. Києва про те, що
дочірнє підприємство "БМТБ" не мало права передавати майно, яке
було йому передане засновником, у заставу без його згоди, зроблено
без врахування зазначених положень Закону України "Про
господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
.
Окрім того, господарському суду першої інстанції, при дослідженні
твердження позивача, що він є власником переданого у заставу
майна, на підставі пункту 1.13 Статуту дочірнього підприємства
"БМТБ", який написано від руки у розділі 12 "Внесення змін та
доповнення до статуту", слід було надати належну юридичну оцінку
листу виконавчого комітету Житомирської міської ради від
22.07.2003 року, в якому вказано, що зміни до Статуту дочірнього
підприємства "БМТБ" зареєстровані лише в частині зміни
місцезнаходження підприємства, з'ясувати правові підстави
включення вказаного пункту до Статуту дочірнього підприємства
"БМТБ", з урахуванням положень Закону України "Про господарські
товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
.
Вищий господарський суд України на вказані обставини увагу не
звернув, що призвело до ухвалення незаконного рішення.
За таких обставин, рішення господарського суду м. Києва від
01.08.2003 року та постанова господарського суду касаційної
інстанції від 12.11.2003 року підлягають скасуванню, а справа
передачі на новий судовий розгляд.
При новому розгляді слід всебічно та повно з'ясувати всі обставини
справи, зокрема, правові підстави пред'явленого позову та докази,
на яких він ґрунтується, встановити компетенцію позивача щодо
управління дочірнього підприємства "БМТБ", дослідити належним
чином заперечення відповідачів, дати їм належну юридичну оцінку та
ухвалити законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись статтями 111-17-111-20 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова палата,
постановила:
Касаційну скаргу задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України ( sp02/774-1 ) (sp02/774-1)
від 12.11.2003 року у справі №17 та рішення господарського
суду м. Києва від 01.08.2003 року - скасувати, а справу
передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.