Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.03.2004 року (скасовано ухвалу ВГСУ)
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у
складі:
Головуючого
Суддів
за участю представника товариства з обмеженою відповідальністю
"А",
розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою
відповідальністю "А" (далі - Товариство) на ухвалу Вищого
господарського суду України від 19.11.2003 року № 20,
встановила:
У лютому 2003 року Товариство звернулося в господарський суд
Харківської області із позовом до управління комунального майна та
приватизації Харківської міської ради (далі - Управління) про
спонукання укласти договір купівлі-продажу нежитлового приміщення
у м. Харкові.
Рішенням господарського суду Харківської області від 20.05.2003
року позов задоволено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
08.07.2003 року зазначене рішення скасовано, в позові відмовлено.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.09.2003 року
№ 20 Товариству повернуто касаційну скаргу на постанову
Харківського апеляційного господарського суду від 08.07.2003 року
на підставі пункту 3 частини 1 статті 111-3 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Ухвала вмотивована
тим, що Товариством не надано доказів надіслання копії касаційної
скарги іншій стороні у справі, а саме поштової квитанції, виданої
об'єктом поштового зв'язку.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 19.11.2003 року
№ 20 Товариству відмовлено у відновленні пропущеного
процесуального строку для подання касаційної скарги на постанову
Харківського апеляційного господарського суду від 08.07.2003 року,
а касаційну скаргу повернуто на підставі пункту 5 частини 1 статті
111-3 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Ухвала вмотивована посиланням на відсутність поважних причин, які
б давали підставу для відновлення пропущеного процесуального
строку. Суд касаційної інстанції зазначив, що поважними визнаються
лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від
волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними
перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення стороною
процесуальних дій.
26 лютого 2004 року колегією суддів Верховного Суду України за
касаційною скаргою Товариства порушено провадження з перегляду у
касаційному порядку ухвали Вищого господарського суду України від
19.11.2003 року № 20. У касаційній скарзі ставиться питання про
скасування оскарженої ухвали з мотивів неправильного застосування
норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, заслухавши пояснення
представника позивача, розглянувши доводи касаційної скарги,
перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських
справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга
підлягає задоволенню з таких підстав.
Вищий господарський суд України безпідставно відмовив Товариству у
відновленні пропущеного процесуального строку для подання
касаційної скарги, оскільки повернення вперше поданої касаційної
скарги здійснено ним з порушенням пункту 3 частини 1 статті 111-3
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Висновок Вищого господарського суду України про відсутність
доказів надіслання копії касаційної скарги іншій стороні у справі
не відповідає дійсності, оскільки на поданій Товариством до цього
суду касаційній скарзі містився відбиток штемпеля Управління на
підтвердження факту вручення йому копії касаційної скарги. У разі
сумнівів у тому, що відбиток штемпеля Управління дійсно
підтверджує цей факт, чи дійшовши висновку про недостатність
такого доказу, суд вправі був витребувати додаткові докази, але не
мав законних підстав для повернення касаційної скарги. Слід
зазначити, що при повторному поданні касаційної скарги Товариство
підтвердило достовірність цього факту додатковими доказами,
подавши лист Управління від 10.10.2003 року № 13647, у якому
зазначалось, що копія касаційної скарги Товариства на постанову
Харківського апеляційного господарського суду від 08.07.2003 року
у даній справі зареєстрована канцелярією Управління 18.07.2003
року, реєстраційний № 11870.
Таким чином, відхиляючи клопотання про відновлення пропущеного
процесуального строку, в порушення вимог статті 53 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
суд не дав належної
правової оцінки тій обставині, що пропуск строку стався внаслідок
незаконного повернення Товариству вперше поданої касаційної
скарги, яка була подана вчасно та з дотриманням вимог частини 4
статті 111 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Враховуючи викладене, оскаржену ухвалу Вищого господарського суду
України не можна визнати законною й обгрунтованою, у зв'язку з чим
її слід скасувати, а справу передати на розгляд до цього суду.
Керуючись статтями 111-17 - 111-21 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова палата у господарських справах
Верховного Суду України
постановила:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "А"
задовольнити.
Ухвалу Вищого господарського суду України від 19.11.2003 року № 20
скасувати, а справу передати на розгляд до Вищого господарського
суду України.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.