Розглянувши касаційне подання Генерального прокурора України на постанову Вищого господарського суду України від 18 вересня 2002 р. у справі за позовом заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Генеральної прокуратури України до відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві, Спеціалізованого державного підприємства "Укрспецюст", ВАТ "Нерухомість столиці", Акціонерного комерційного банку "Східно-Європейський банк", ЗАТ "Українська страхова компанія "Панацея-1997", третя особа - Київське міське бюро технічної інвентаризації, про визнання недійсними актів та витребування майна з чужого незаконного володіння, ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2001 року заступник прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Генеральної прокуратури України звернувся до суду з позовом про:

визнання недійсним акта опису та арешту майна від 16.04.2000 р., складеного державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Московського районного управління юстиції у м. Києві, щодо будинку по вул. Димитрова, 1 в м. Києві;

визнання незаконним проведення 12 липня 2000 р. Спеціалізованим державним підприємством "Укрспецюст" прилюдних торгів по реалізації арештованого майна - будинку по вул. Димитрова, 1 в м. Києві;

визнання недійсними акта про проведені прилюдні торги від 27.07.2000 р., свідоцтва про право власності на нежиле приміщення АВН N 977271 від 01.08.2000 р., договору купівлі-продажу від 01.02.2001 р., укладеного між ВАТ "Торговий дім "Омікс" та Акціонерним комерційним банком "Східно-Європейський банк", ЗАТ "Українська страхова компанія "Панацея-1997";

а також, про витребування майна - будинку по вул. Димитрова, 1 в м. Києві з чужого незаконного володіння.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що державним виконавцем незаконно включено до акта опису майна, належного на праві власності боржнику - АКБ "Градобанк", будинок по вул. Димитрова, 1 в м. Києві, який є державною власністю і знаходиться в оперативному управлінні Генеральної прокуратури України.

Окрім того, в цей період розглядалась справа про банкрутство АКБ "Градобанк" і державний виконавець, взагалі, не мав права проводити будь-які дії по відчуженню майна боржника.

Відповідачі проти позову заперечували.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.03.2002 р. у позові відмовлено.

Судове рішення мотивовано тим, що:

спричинення шкоди державним виконавцем позивачу надає останньому право на відшкодування такої шкоди у порядку, передбаченому ст.ст. 440 - 442 ЦК Української РСР (1540-06) , за рахунок державної виконавчої служби;

спірний нежилий будинок був реалізований з прилюдних торгів з дотриманням встановленої законодавством процедури;

при видачі свідоцтва про право власності на нежиле приміщення АВН N 977271 від 01.08.2000 р. та укладенні договору купівпі-продажу від 01.02.2001 р. вимоги чинного законодавства були дотримані;

позивач не може витребовувати майно в натурі від добросовісних набувачів, які придбали його в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2002 р. зазначене рішення залишене без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.09.2002 р. постанова Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2002 р. залишена без змін.

12 лютого 2004 р. Верховним Судом України порушено провадження за касаційним поданням Генерального прокурора України, у якому ставиться питання про скасування постановлених у справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування подання зроблено посилання на неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність оскаржуваної постанови рішенням Верховного Суду України з питань застосування норм матеріального права та Конституції України (254к/96-ВР) .

Касаційна скарга підлягає задоволенню, оскільки, судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглядаючи позовні вимоги про визнання недійсними прилюдних торгів та визнання недійсним акта про проведені прилюдні торги від 27.07.2001 р., суди не дали оцінки тій обставині, що реалізації з прилюдних торгів підлягало майно АКБ "Градобанк".

Висновок суду стосовно того, що спірний будинок був реалізований з прилюдних торгів з дотриманням встановленої законодавством процедури є необґрунтованим, оскільки, суди не з'ясовували його власника і не досліджували правовстановлюючих документів на нього, що суперечить п. 5.11 Інструкції про проведення виконавчих дій (z0865-99) .

Окрім того, судом не звернута увага на те, що порушення проти АКБ "Градобанк" справи про банкрутство в силу статті 64 Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) було підставою для винесення державним виконавцем постанови про зупинення виконавчого провадження і перешкоджало проводити виконання.

Також, судами не дано належної правової оцінки вимогам прокурора про визнання недійсним акта опису та арешту майна, з'ясуванню того чи підлягає розгляду в судах така позовна вимога, з огляду на те, що законом передбачено такий спосіб захисту, як звільнення майна з-під арешту, та з урахуванням того, що спірне майно на момент пред'явлення позову було вже реалізовано, а арешт знято. Фактично ця вимога залишилась судом не розглянутою.

У судових рішеннях не дано оцінки відносинам, що виникли з приводу передачі спірного будинку за актом приймання-передачі від 26.10.1996 р. з балансу НДІ "Квант" на баланс Київської міжобласної спецпрокуратури (за наказом Мінмашпрому України N 512 від 23.10.1995 р.), а також, факту передачі цього будинку, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.10.1995 р. N 605-р (605-95-р) , в оперативне управління Генеральній прокуратурі України, яка передала його на баланс прокуратури м. Києва.

Зазначене розпорядження прийняте на підставі Декрету Кабінету Міністрів України від 11.01.1993 р. N 5-93 (5-93) "Про впорядкування використання адміністративних будинків і нежилих приміщень, що перебувають у державній власності".

Абзацом першим частини першої цього Декрету (5-93) встановлено, що Кабінет Міністрів України має право приймати рішення про розміщення центральних державних органів, створюваних Верховною Радою України, Президентом України та Кабінетом Міністрів України, а також, дипломатичних представництв і консульств іноземних держав в Україні в адміністративних будинках і нежилих приміщеннях, що є у державній власності та належать підприємствам, установам і організаціям на праві повного господарського відання або оперативного управління; розмір плати за користування державними органами України цими приміщеннями не може перевищувати фактичних витрат на їх утримання.

Але, судами не з'ясовано правовий режим спірного майна з урахуванням положень Декрету Кабінету Міністрів України від 11.01.1993 р. N 5-93 (5-93) , на підставі якого передавалося майно прокуратурі, що має суттєве значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 145 ЦК Української РСР (1540-06) , якщо майно за плату придбане у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не повинен був знати (добросовісний набувач), то власник вправі витребувати це майно від набувача лише в разі, коли майно загублене власником або особою, якій майно було передане власником у володіння, або викрадено у того чи іншого, або вибуло з їх володіння іншим шляхом поза їх волею.

Витребування майна з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, не допускається, якщо майно було продано в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

З'ясовуючи питання про можливість витребування майна, суди помилково виходили лише з того, що, оскільки, майно придбане на прилюдних торгах, то набувач є добросовісним і в нього не можна витребувати майно.

Разом з тим, така гарантія встановлена законом лише для тих випадків, коли майно було продано в порядку, встановленому для виконання судових рішень, тобто, з дотриманням вимог чинного законодавства, що регламентує порядок продажу.

Встановлення численних порушень законодавства щодо порядку відчуження спірного будинку, його продаж у відсутність необхідних правовстановлюючих документів, може бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними з застосуванням відповідних наслідків.

Порушення судом при розгляді справи норм матеріального права є підставою для скасування винесених судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене та вирішити спір з дотриманням вимог закону, звернувши увагу, зокрема, й на те, чи відповідає вимогам закону об'єднання в одній справі вимог як про визнання прилюдних торгів та договору купівлі-продажу спірного будинку від 01 02.2001 року недійсними, так і про витребування будинку із чужого незаконного володіння, які пред'явлені і до первісного покупця, і до наступних в одній справі.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 111-17 - 111-20 процесуального кодексу України (1798-12) , Судова палата ПОСТАНОВИЛА:

Касаційне подання Генерального прокурора України задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 18.09.2002 р., постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2002 р. та рішення господарського суду міста Києва від 13.03.2002 р. скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.