Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "Інформтехнологія".
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.03.2004 року (скасовано постанову ВГСУ)
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у
складі:
Головуючого судді
суддів: присутні
розглянувши касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "У"
на постанову Вищого господарського суду України від 30.10.2003
року у справі за позовом відкритого акціонерного товариства "О" до
закритого акціонерного товариства "У" про стягнення 2883120, 34
грн.
встановила:
У серпні 2001 року Полтавське ВАТ "О" звернулося до господарського
суду Полтавської області з позовом до АТ "У" про стягнення
2883120, 34 грн.
Позовні вимоги обґрунтовувались невиконанням відповідачем
зобов'язань за договорами про надання послуг по переробці нафти №
1331 від 9.01.2001 року та 886 від 5.09.2000 року шляхом
недопоставки ВАТ "О" нафтопродуктів.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на відсутність
доказів на підтвердження позовних вимог.
Рішенням господарського суду Полтавської області від
11.09-18.09.2001 року позов задоволено, посилаючись на невиконання
відповідачем своїх зобов'язань за договорами.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 26.09.2001
року затверджено мирову угоду № 839/2/2102 від 25.09.2001 року,
укладену між сторонами, згідно якої відповідач зобов'язався
сплатити вартість невідвантажених нафтопродуктів, а позивач
відмовився від стягнення суми нарахованої пені, збитків від
сплачених відсотків за користування кредитом та акцизного збору.
У червні 2002 року ВАТ "О" звернулось до господарського суду з
заявою про скасування ухвали господарського суду Полтавської
області від
26.09.2001 року про затвердження мирової угоди від 26.09.2001 року
з посиланням на невиконання відповідачем умов мирової угоди, що
спричинило додаткові збитки ВАТ "О".
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 11.07.2002
року стягнуто з АТ "У" 201954, 87 грн. витрат по сплаті акцизного
збору, посилаючись на невиконання відповідачем умов мирової угоди.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
19.06.2003 року скасовано ухвалу господарського суду Полтавської
області від 11.07.2002 року та відмовлено у задоволенні вимог про
скасування ухвали господарського суд Полтавської області від
26.09.2001 року по заміні способу виконання рішення, посилаючись
на неможливість оскарження ухвали про затвердження мирової угоди у
встановлених для інших ухвал порядку.
Постановою Вищого господарського суду України від 30.10.2003 року
скасовано постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 19.06.2003 року та залишено без змін ухвалу господарського
суду Полтавської області від 11.07.2002 року, посилаючись на те,
що у даному випадку не мало місця оскарження в апеляційному або
касаційному порядку ухвали про затвердження мирової угоди, а
ставилося питання про виконання рішення господарського суду
Полтавської області, яке прийняте у справі і вступило в законну
силу.
5.02.2004 року Верховним Судом України за касаційною скаргою ЗАТ
"У" порушено касаційне провадження з перегляду постанови Вищого
господарського суду України від 30.10.2003 року. Скарга
мотивується різним застосуванням Вищим господарським судом України
одного й того ж положення закону в аналогічних справах та
невідповідністю постанови рішенням Верховного Суду України з
питань застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, обговоривши
доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, Судова
палата вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Скасовуючи постанову апеляційного суду і залишаючи в силі ухвалу
від
11.07.2002 року господарського суду Полтавської області, Вищий
господарський суд грунтував свою постанову тим, що не мало місця
оскарження в апеляційному і касаційному порядку ухвали суду, а
розглядалися вимоги щодо зміни способу виконання рішення суду.
Проте, з такими доводами погодитись не можна з наступних підстав.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 11-18.09.2001
року з АТ "У" стягнуто 2883120, 34 грн. на користь ВАТ "О" м.
Полтави.
25.09.2001 року, сторони, керуючись рішенням господарського суду
Полтавської області від 11-18.09.2001 року та умовами договору №
1331 від 9.01.2001 року, уклали мирову угоду, згідно з якою АТ "У"
сплачує ВАТ "О" вартість невідвантажених нафтопродуктів по
договорам №№1331 і 886 в сумі 1882561, 45 грн. за графіком, а
позивач відмовляється від стягнення з відповідача пені в розмірі
155131, 97 грн., збитків від сплачених відсотків за користування
кредитом в сумі 331005, 22 грн. та акцизного збору - 201954, 87
грн. і грошові зобов'язання у даній частині припиняються.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 26.09.2001
року мирова угода затверджена. 18.06.2002 року ВАТ "О" звернувся з
заявою про скасування ухвали суду про затвердження мирової угоди
та зміну способу виконання судового рішення.
Згідно ст. 220 Цивільного кодексу ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання
припиняється угодою сторін, зокрема угодою про заміну одного
зобов'язання іншим між тими ж сторонами.
Зобов'язання за мировою угодою АТ "У" виконала достроково, станом
на 12.10.2001 року сплатило ВАТ "О" 1882561, 45 грн.
Відповідно до ст. 78 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та Роз'яснення
Президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002 року №
04-5/365 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал,
постанов господарських судів України" ( v_365600-02 ) (v_365600-02)
мирова
угода, укладена сторонами у процесі виконання судового рішення,
затверджується виключно господарським судом першої інстанції
шляхом винесення відповідної ухвали з припиненням провадження у
справі. Цю ухвалу не може бути оскаржено у встановленому для ухвал
порядку.
Повторне звернення до господарського суду зі спору цими сторонами
про той же предмет і з тих же підстав не передбачено ст. 80 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, тому апеляційний суд обгрунтовано і законно
скасував ухвалу від 11.07.2002 року і правильно відмовив у
задоволенні вимог про скасування ухвали від 26.09.2001 року.
За таких обставин висновок касаційного суду щодо неправильного
застосування апеляційним судом норм матеріального і процесуального
права є помилковим, тому постанова Вищого господарського суду
України підлягає скасуванню, а законна і обгрунтована постанова
суду апеляційної інстанції - залишенню в силі.
Керуючись ст.ст. 111-17, 111-18, 111-19, 111-20 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова палата
постановила:
Касаційну скаргу ЗАТ "У" задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України ( sp13/080-1 ) (sp13/080-1)
від 30.10.2003 року скасувати.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
19.06.2003 року залишити без змін.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.