Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "Інформтехнологія".
 
 
                      ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                     ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
09.03.2004 року                         (скасовано постанову ВГСУ)
 
Судова палата у господарських справах Верховного  Суду  України  у
складі:
 
Головуючого судді,
суддів
 
розглянувши касаційну скаргу Фонду  державного  майна  України  на
постанову Вищого господарського суду України від 20.10.2003 року у
справі за позовом  прокурора  Святошинського  району  м.  Києва  в
інтересах Фонду державного майна України до товариства з обмеженою
відповідальністю "ІК"О" (далі - ТОВ "ІК  "О")  та  компанії  "ГІ";
треті  особи  -  відкрите  акціонерне  товариство  "А"  та закрите
акціонерне товариство "МБР", про визнання недійсними договорів,
 
                           встановила:
 
У квітні 2003 року  прокурор  Святошинського  району  м.  Києва  в
інтересах держави в особі Фонду державного майна України звернувся
до господарського суду м.  Києва з  позовом  до  ТОВ  "ІК  "О"  та
компанії   "ГІ"   про  визнання  недійсними  договору  комісії  на
придбання акцій АТ "АЦ" від 20.01.1999  року  №  1/01к,  біржового
контракту від 2.02.1999 року № 670 ПП,  визнання таким, що втратив
чинність сертифікат акцій ВАТ "АЦ", оформлений на компанію "ГІ" на
загальну  кількість  3597277  акцій  на  суму 179863,  85 грн.  та
повернення акцій державі в особі Фонду державного майна України.
 
Позовні вимоги обґрунтовувались невідповідністю спірних  договорів
вимогам діючого законодавства,  зокрема ст. 395 Цивільного кодексу
( 1540-06  ) (1540-06)
        ,  п.1  Указу  Президента  України  "Про  заходи  щодо
впорядкування  розрахунків  за  договорами,  що укладають суб'єкти
підприємницької  діяльності  України"  ( 566/94  ) (566/94)
        ,  п.2   Правил
здійснення  торговцями  цінними паперами комерційної та комісійної
діяльності по цінних паперах ( z0743-96 ) (z0743-96)
        ,  а також ст.  7 Декрету
Кабінету  Міністрів  України  "Про систему валютного регулювання і
валютного контролю" ( 15-93 ) (15-93)
        .
 
Рішенням господарського суду м.  Києва від  5.05.2003  року  позов
задоволено  та  визнано  недійсними договір комісії від 20.01.1999
року № 1/01к,  біржовий контракт від 2.02.1999 року,  № 670 ПП  та
визнано  таким,  що  втратив  чинність  сертифікат акцій ВАТ "АЦ",
оформлений на компанію "ГІ" на загальну кількість 3597277 акцій на
суму  179863,  85  грн.  та  повернуто акції державі в особі Фонду
державного майна України.
 
Постановою Київського   апеляційного   господарського   суду   від
10.09.2003  року  залишено без змін рішення господарського суду м.
Києва від 5.05.2003 року.
 
Постановою Вищого господарського суду України від 20.10.2003  року
скасовано рішення господарського суду м. Києва від 5.05.2003 року,
постанову  Київського   апеляційного   господарського   суду   від
10.09.2003 року та відмовлено у позові.
 
5.02.2004 року Верховним Судом України за касаційною скаргою Фонду
державного  майна  України  порушено   касаційне   провадження   з
перегляду   постанови   Вищого  господарського  суду  України  від
20.10.2003  року.  Скарга  мотивується  невідповідністю  постанови
рішенням  Верховного  Суду  України  з  питань  застосування  норм
матеріального права.
 
Заслухавши суддю-доповідача,  представників   сторін,   дослідивши
доводи касаційної скарги та матеріали справи Верховний Суд України
вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
 
Скасовуючи судові  рішення  у  справі  та  відмовляючи  в  позові,
касаційний  суд  обґрунтовував свою постанову тим,  що договір,  в
якому відсутні істотні умови вважається неукладеним,  не може бути
предметом  вимог  про  визнання його недійсним і не відповідає п.2
ст.  20  Закону  України  "Про  приватизацію  невеликих  державних
підприємств" ( 2171-12 ) (2171-12)
        .
 
Проте, з   такими  висновками  не  можна  погодитись  з  наступних
підстав.
 
Судом першої і апеляційної інстанцій встановлено, що 20 січня 1999
року  між ТОВ "ІК"О" (Комісіонер) та Компанією "ГІ ЛТД" (Комітент)
укладено договір комісії № 1/01к на купівлю акцій ВАТ "АЦ".
 
Згідно з п.  1.1 договору, Комісіонер зобов'язується за дорученням
та  за рахунок комітента укладати в інтересах останнього від свого
імені угоди з купівлі акцій,  а п.1.3 передбачає право комісіонера
самостійно укладати угоди купівлі-продажу акцій третім особам.
 
Виконуючи умови договору,  ТОВ  "О"  2  лютого  1999  року  уклало
біржовий  контракт  №  670/ПП з Фондом державного майна України на
купівлю-продаж цінних паперів - простих іменних акцій ВАТ  "АЦ"  в
кількості 1597277 штук,  номінальною вартістю 0,25 грн.  за акцію,
на загальну суму 179863, 85 грн.
 
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про державне регулювання ринку
цінних паперів" ( 448/96-ВР  ) (448/96-ВР)
          професійна  діяльність  на  ринку
цінних  паперів,  в тому числі посередницька діяльність по випуску
та обігу  цінних  паперів,  здійснюється  юридичними  і  фізичними
особами виключно на підставі спеціальних договорів (ліцензій),  що
видаються у порядку,  встановленому чинним  законодавством  та  за
умови вступу щонайменше до однієї саморегулівної організації.
 
До професійної  діяльності відноситься торгівля цінними паперами -
здійснення  цивільно-правових  угод  з   цінними   паперами,   які
передбачають  оплату  цінних  паперів  проти  їх  поставки  новому
власнику на підставі договорів доручення  чи  комісії  за  рахунок
своїх  клієнтів  (брокерська діяльність) або від свого імені та за
свій  рахунок  з  метою  перепродажу  третім   особам   (ділерська
діяльність), крім випадків, передбачених законодавством.
 
Пунктом 2.3.1   Правил   здійснення   торгівлі   цінними  паперами
комерційної  та   комісійної   діяльності   по   цінних    паперах
( z0743-96  ) (z0743-96)
        ,  затверджених  наказом  Державної  комісії з цінних
паперів та фондового ринку від  23  грудня  1996  року  №  331,  в
договорі  на  обслуговування  (комісії)  обов'язково  повинно бути
визначено - номер та дату видачі торгового дозволу  на  здійснення
діяльності по випуску та обігу цінних паперів.
 
Зазначений у  договорі  комісії  дозвіл  №  22  ДКІ  на здійснення
діяльності з випуску та обігу цінних паперів від  25.09.1997  року
постановою  ДКЦПФР № 386-РР від 20.07.1998 року у відповідності зі
ст.  8 Закону  України  "Про  державне  регулювання  ринку  цінних
паперів  в Україні" ( 448/96-ВР ) (448/96-ВР)
         було зупинено до 1.02.1999 року.
Всупереч вимогам закону  ТОВ  "О"  не  зверталось  із  заявою  про
відновлення  дозволу і продовжувало комісійну діяльність з цінними
паперами.
 
Отже, апеляційний  суд  прийшов  до  обгрунтованого  висновку,  що
укладений договір комісії  не  відповідає  вимогам  ст.  4  Закону
України  "Про державне регулювання ринку цінних паперів України"
( 448/96-ВР ) (448/96-ВР)
        .
 
Відповідно до ст.  48 Цивільного кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
        ,  недійсною є
та  угода,  яка  не відповідає вимогам закону,  тому суди першої і
апеляційної інстанцій правильно визнали недійсним договір комісії,
у  зв'язку  з  чим не може вважатися законним і біржовий контракт,
яким в порушення п.п.  3.2,  6.3 Положення про порядок продажу  на
фондових   біржах   пакетів   акцій   ВАТ,  що  належать  державі,
затвердженого наказом  Фонду  державного  майна  України,  ДКЦПФР,
Антимонопольного   комітету   України   від   16.11.1998   року  №
2141/297/9, передбачена передача акцій Компанії "ГІ ЛТД".
 
У зв'язку з викладеним, висновок касаційного суду щодо відсутності
підстав визнання зазначених договорів недійсними є помилковим.
 
Неправильним є  застосування  Вищим господарським судом України до
спірних відносин ч.2  ст.  20  Закону  України  "Про  приватизацію
невеликих державних підприємств" ( 2171-12 ) (2171-12)
        .
 
 
Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України "Про приватизацію невеликих
державних підприємств (малу приватизацію)" ( 2171-12 ) (2171-12)
        ,  об'єктами
малої приватизації є не цінні папери,  а цілісні майнові комплекси
невеликих державних підприємств.
 
За таких  обставин  висновок  касаційного  суду щодо неправильного
застосування апеляційним судом норм матеріального і процесуального
права  є  помилковим,  тому  постанова  Вищого господарського суду
України підлягає скасуванню,  а законна і  обгрунтована  постанова
суду апеляційної інстанції - залишенню в силі.
 
 
Керуючись ст.ст.  111-17,  111-18,  111-19,  111-20 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Судова палата
 
                           постановила:
 
Касаційну скаргу Фонду державного майна України задовольнити.
 
Постанову Вищого  господарського  суду України ( sp02/772-1 ) (sp02/772-1)
        
від 20.10.2003 року скасувати.
 
Постанову Київського   апеляційного   господарського   суду    від
10.09.2003 року залишити в силі.
 
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.