ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.03.2004 Справа N 2/229
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у
складі:
Головуючого судді,
Суддів;
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
відкритого акціонерного товариства "ХХХ" на постанову Вищого
господарського суду України від ХХ.11.2003 року у справі за
позовом відкритого акціонерного товариства "YYY" до відкритого
акціонерного товариства "XXX", третя особа: Національна комісія
регулювання електроенергетики України про стягнення суми,
встановила:
У квітні 2001 року відкрите акціонерне товариство "YYY" звернулося
з позовом до відкритого акціонерного товариства "XXX" про
відшкодування збитків. Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що
відповідач неналежним чином виконав умови договору від 01.08.2000
року за №2607/28 на здійснення розрахункового обслуговування,
порушив вимоги статті 151 Закону України "Про електроенергетику"
( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
та постанови Кабінету Міністрів України від
19.07.2000 року № 1136 "Про врегулювання відносин на оптовому
ринку електричної енергії України" ( 1136-2000-п ) (1136-2000-п)
, перерахувавши
кошти за спожиту електроенергію, які надійшли на розподільчий
рахунок позивача, на розподільчий рахунок оптового
енергопостачальника без врахування алгоритмів розподілу коштів.
Відповідач позов не визнавав, посилаючись на те, що при
перерахуванні коштів ним не було порушено вимог чинного
законодавства та договору.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням господарського суду м. Н-ська від ХХ.02.2003 року позов
задоволено з тих підстав, що відкрите акціонерне товариство "ХХХ"
всупереч вимогам Закону України "Про електроенергетику"
( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
перерахувало кошти з розподільчого рахунку позивача
не за алгоритмом, чим завдало збитків, які підлягають
відшкодуванню.
Постановою Н-ського апеляційного господарського суду від
ХХ.04.2003 року скасовано рішення господарського суду першої
інстанції та в позові відмовлено через неповне з'ясування і
недоведеність обставин, які були визнані встановленими
господарським судом м. Н-ська та невірне застосування норм
матеріального і процесуального права.
Постановою Вищого господарського суду України від ХХ.11.2003 року
скасовано постанову суду апеляційної інстанції, а рішення
господарського суду м. Н-ська від ХХ.02.2003 року залишено без
змін. Постанова мотивована тим, що судом першої інстанції на
підставі встановлених фактичних обставин справи з'ясовані дійсні
права та обов'язки сторін і правильно застосовано матеріальний
закон до спірних правовідносин.
Ухвалою від ХХ лютого 2004 року Верховним Судом України за
касаційною скаргою відкритого акціонерного товариства "XXX"
порушено касаційне провадження з перегляду постанови Вищого
господарського суду України від ХХ листопада 2003 року з мотивів
її невідповідності нормам матеріального і процесуального права та
різного застосування Вищим господарським судом України положень
одного й того ж закону в аналогічних справах.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників
позивача, відповідача та третьої особи, перевіривши матеріали
справи і рішення, які приймались судами в процесі її розгляду,
Судова палата вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Відповідно до статті 111-21 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
вказівки, що містяться у постанові Верховного
Суду України, є обов'язковими для виконання для суду першої
інстанції під час нового розгляду справи.
Господарський суд першої інстанції, у порушення положення вказаної
норми, під час нового розгляду справи не прийняв до уваги висновки
Верховного Суду України, викладені у постанові від ХХ.09.2002
року.
Вищий господарський суд України вказані недоліки не виправив, що
призвело до ухвалення незаконного рішення.
Крім того, Н-ський апеляційний господарський суд під час розгляду
даної справи, вдавшись до дослідження питання чинності постанов
Національної комісії регулювання електроенергетики України,
порушив положення статті 101 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки вказані питання не були предметом
даного спору.
За таких обставин, постанова Вищого господарського суду України
від ХХ.11.2003 року, постанова Н-ського апеляційного
господарського суду від ХХ.04.2003 року та рішення господарського
суду м. Н-ська від ХХ.02.2003 року підлягають скасуванню, а справа
направленню на новий розгляд.
При новому розгляді слід всебічно та повно з'ясувати всі обставини
справи, зокрема, дослідити належним чином доводи відповідача щодо
повернення коштів позивачу, дати їм належну юридичну оцінку та
ухвалити законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись статтями 111-17 - 111-20 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова палата,
постановила:
Касаційну скаргу задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України ( sp06/143-2) від
ХХ.11.2003 року у справі № Х9, постанову Н-ського апеляційного
господарського суду від ХХ.04.2003 року та рішення господарського
суду м. Н-ська від ХХ.02.2003 року -скасувати, а справу передати
на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.