Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
 
                      ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                            ПОСТАНОВА
 
                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
02.03.2004 року                            (скасовано ухвалу ВГСУ)
 
Судова палата  у  господарських  справах Верховного Суду України у
складі:
 
Головуючого
Суддів
 
за участю представника ТОВ "ПХ" - М-о О.В.,
 
розглянувши касаційну  скаргу  Приватного  підприємця К-а В.В.  на
ухвалу Вищого господарського суду України від 26 листопада  2003р.
у  справі  за позовом Приватного підприємця К-а В.В.  до ТОВ "ПХ",
третя особа - ВАТ "ЧТЦ "Д", про стягнення суми,
 
                           встановила:
 
Рішенням господарського    суду    Чернігівської    області    від
19.05.2003р.,    залишеним    без   змін   постановою   Київського
апеляційного  господарського  суду  від  24.09.2003р.,  у   позові
відмовлено.
 
Ухвалою Вищого   господарського   суду  України  від  26.11.2003р.
повернено касаційну  скаргу  Приватного  підприємця  К-а  В.В.  на
зазначені   судові   рішення  у  зв'язку  з  недотриманням  вимог,
передбачених п.  4 ч.  1 ст.  111-3 ГПК України ( 1798-12  ) (1798-12)
        .  Суд
вказав,  що  подане скаржником платіжне доручення не можна визнати
належним  доказом,  що  підтверджує  сплату  державного   мита   у
встановленому порядку і розмірі, оскільки, відсутній другий підпис
посадової особи кредитної установи.
 
12 лютого 2004р.  Верховним Судом України порушено провадження  за
касаційною   скаргою   Приватного  підприємця  К-а  В.В.,  у  якій
ставиться питання про скасування ухвали Вищого господарського суду
України  від 26.11.2003р.  та передачу справи на розгляд до Вищого
господарського  суду  України.  В  обґрунтування  скарги  зроблено
посилання   на  застосування  Вищим  господарським  судом  України
нормативно-правового   акта,  що  суперечить  Конституції  України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
        .
 
Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
 
Висновок суду  касаційної  інстанції про те,  що подане скаржником
платіжне  доручення  не  можна  визнати   належним   доказом,   що
підтверджує  сплату  державного  мита  у  встановленому  порядку і
розмірі,  оскільки,  відсутній  другий  підпис   посадової   особи
кредитної  установи,  не відповідає фактичним обставинам справи та
не ґрунтується на законодавстві.
 
У відповідності до пункту 14 Інструкції "Про порядок обчислення та
справляння державного мита" ( z0050-93 ) (z0050-93)
         до документа,  щодо якого
вчинюється відповідна дія,  додається,  при перерахуванні  мита  з
рахунку  платника  -  останній  примірник  платіжного  доручення з
написом (поміткою) кредитної установи такого змісту "Зараховано  в
дохід  бюджету ___ грн.  (дата)".  Цей напис скріплюється першим і
другим підписами посадових  осіб  і  відбитком  печатки  кредитної
установи з відміткою дати виконання платіжного доручення.
 
Платіжне доручення,  додане скаржником до касаційної скарги,  було
підписане,  окрім керуючого філією банку  і  виконуючим  обов'язки
головного бухгалтера.
 
Посилання суду  на  відсутність такого права у зазначеної особи не
відповідає матеріалам справи та положенням законодавства.
 
Відповідно до Розділу 3 Положення про міжбанківські  розрахунки  в
Україні  ( v0357500-96 ) (v0357500-96)
         для відкриття кореспондентського рахунку
керівник та головний бухгалтер комерційного банку особисто подають
регіональному    управлінню    Національного   банку   (за   своїм
місцезнаходженням),  зокрема,  картку  із  зразками  підписів   та
відбитком печатки, у двох примірниках.
 
Згідно пунктів 3.6.1.  - 3.6.6. Положення ( v0357500-96 ) (v0357500-96)
         у картку
включаються зразки  підписів  осіб,  яким  відповідно  до  чинного
законодавства   та   установчих   документів  банку  надано  право
розпорядження кореспондентським рахунком та підпису  розрахункових
документів.
 
Право першого  підпису  належить  керівнику банку та уповноваженим
ним особам. Право другого підпису належить головному бухгалтеру та
уповноваженим ним особам.
 
Зразки підписів  керівника  та  головного  бухгалтера комерційного
банку (філії) включаються в картку обов'язково.
 
Право першого підпису не може бути надано головному бухгалтеру  та
іншим  особам,  які  мають  право  другого підпису.  Право другого
підпису не може  бути  надано  особам,  які  мають  право  першого
підпису.
 
У разі  заміни  чи доповнення хоча б одного підпису подається нова
картка із зразками підписів усіх осіб,  які мають право першого та
другого підпису.
 
У разі   призначення  тимчасово  виконуючого  обов'язки  керівника
та/або головного бухгалтера подається тимчасова картка  тільки  із
зразками підписів цих осіб, засвідчена нотаріально.
 
У разі тимчасового надання особі права першого чи другого підпису,
а також тимчасової заміни однієї з осіб,  уповноважених керівником
чи головним бухгалтером відповідно,  нова картка не складається, а
додатково подається картка тільки  із  зразком  підпису  тимчасово
уповноваженої   особи  із  зазначенням  строку  її  дії  та  копія
відповідного документа (протоколу, наказу тощо), що підтверджує ці
повноваження.
 
Ця тимчасова    картка   підписується   керівником   та   головним
бухгалтером,  засвідчується  відбитком   печатки   і   додаткового
засвідчення не потребує.
 
Отже, чинне    законодавство   передбачає   можливість   наділення
виконуючого  обов'язки,  зокрема,  головного   бухгалтера   правом
другого підпису на платіжних документах.
 
 За наведених  в  оскаржуваній  ухвалі  обставин  у  суду  не було
 підстав  для  висновку  про  відсутність  відповідного  права   у
 виконуючого обов'язки головного бухгалтера,  який поставив другий
 підпис на платіжному дорученні про сплату державного мита.
 
Окрім   того,  відповідно  до пункту 4 статті  111-3  ГПК  України
( 1798-12  ) (1798-12)
         підставою для повернення касаційної скарги могло бути
недодання документів,  що підтверджують оплату державного  мита  у
встановлених  порядку  і  розмірі,  а  не  можливі  недоліки  в їх
оформленні.
 
Таким чином, оскаржувана ухвала Вищого господарського суду України
не  є  законною  та обґрунтованою і підлягає скасуванню,  а справа
направленню на розгляд до Вищого господарського суду України.
 
Враховуючи наведене,   керуючись   статтями   111-17   -    111-20
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  Судова
палата
 
                           постановила:
 
Касаційну скаргу Приватного підприємця К-а В.В. задовольнити.
 
Ухвалу Вищого господарського суду України від 26 листопада  2003р.
скасувати  та  передати справу на розгляд до Вищого господарського
суду України.
 
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.