Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.03.2004 року (скасовано ухвалу ВГСУ)
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у
складі:
Головуючого
Суддів
за участю представника товариства з обмеженою відповідальністю
"СГК" К-а О.Г.,
розглянувши касаційну скаргу корпорації "У" (далі -Корпорація) на
ухвалу Вищого господарського суду України від 09.07.2003 року
№ 11(14),
встановила:
У жовтні 2001 року Корпорація звернулася в господарський суд
Рівненської області із заявою про порушення справи про банкрутство
підприємства з іноземними інвестиціями "СГК" у формі товариства з
обмеженою відповідальністю (далі - Товариство, боржник).
Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду
Рівненської області від 19.10.2001 року.
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 24.05.2002
року вирішено застосувати в провадженні у даній справі положення
статті 43 Закону України "Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
; визнано
учасниками провадження у даній справі Сарненську районну раду та
Рівненську обласну державну адміністрацію.
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 08.07.2002
року:
-відхилено клопотання Корпорації про зупинення провадження у
справі;
-визнано учасником провадження у справі представника державного
органу з питань банкрутства - голову регіонального агентства з
питань банкрутства в Рівненській, Волинський та Хмельницькій
областях Я-а М.І.;
-визнано учасником провадження у справі акціонерне товариство "Г";
-виключено з реєстру вимог кредиторів грошові вимоги відділення
виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних
випадків на виробництві та професійних захворювань у Сарненському
районі у сумі 1172 грн. 17 коп., Яворівського державного
гірничо-хімічного підприємства "С" у сумі 41247 грн. 67 коп.,
Маневицького ДЕДП в сумі 1346 грн. 94 коп.;
-включено в реєстр вимог кредиторів грошові вимоги Корпорації у
сумі 1323662 грн. 24 коп.;
-затверджено реєстр вимог кредиторів;
-зобов'язано розпорядника майна боржника скликати перші збори
кредиторів боржника та подати суду до 1 серпня 2002 року звіт про
свою діяльність відомості про фінансове становище боржника,
пропозиції щодо можливої відновлення його платоспроможності. 29
липня 2002 року Корпорація подала касаційну скаргу на ухвали
господарського суду Рівненської області від 24.05.2002 року та від
08.07.2002 року. Ухвалою Вищого господарського суду України від
02.09.2002 року зазначену касаційну скаргу прийнято до провадження
та призначено її до розгляду в засіданні 23 жовтня 2002 року.
Постановою Вищого господарського суду України від 23.10.2002 року
№ 11(14) ухвалу господарського суду Рівненської області від
24.05.2002 року залишено без змін; у частині оскарження ухвали
господарського суду Рівненської області від 08.07.2002 року
касаційне провадження припинено на підставі пункту 2 частини 1
статті 80 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
. Постанова вмотивована тим, що ухвала місцевого
господарського суду від 24.05.2002 року постановлена з дотриманням
вимог закону, а стосовно ухвали цього суду від 08.07.2002 року
колегією суддів Вищого господарського суду України винесено ухвалу
3 вересня 2002 року.
Постановою Верховного Суду України від 10.06.2003 року зазначену
постанову Вищого господарського суду України скасовано в частині
припинення касаційного провадження за касаційною скаргою
Корпорації на ухвалу господарського суду Рівненської області від
08.07.2002 року, а справу в цій частині направлено на розгляд
Вищому господарському суду України.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 09.07.2003 року
№ 11(14) касаційну скаргу Корпорації на ухвалу господарського суду
Рівненської області від 08.07.2002 року повернуто заявнику. Ухвала
вмотивована тим, що відповідно до статті 111-13 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
ухвали місцевого або
апеляційного господарського суду можуть бути оскаржені у
касаційному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом та
Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
; зазначеним Законом не
передбачено оскарження ухвали суду, винесеної за результатами
розгляду реєстру вимог кредиторів.
12 лютого 2004 року колегією суддів Верховного Суду України за
касаційною скаргою Корпорації порушено провадження з перегляду у
касаційному порядку ухвали Вищого господарського суду України від
09.07.2003 року № 11(14). У касаційній скарзі ставиться питання
про скасування оскарженої ухвали з мотивів порушення норм
процесуального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника
боржника, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши
матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного
Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з
таких підстав.
Підстави повернення касаційної скарги передбачено статтею 111-3
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
; перелік
наведених в ній підстав є вичерпним. Положення зазначеної статті
застосовуються судом касаційної інстанції у тому разі, коли
касаційна скарга не приймається до розгляду, що випливає зі змісту
частини 1 статті 111-3 цього Кодексу ( 1798-12 ) (1798-12)
.
У даній справі Вищим господарським судом України винесено ухвалу
від 02.09.2002 року № 11(14) про прийняття до провадження
касаційної скарги Корпорації на ухвали господарського суду
Рівненської області від 25.05.2002 року та від 08.07.2002 року,
призначено час і місце розгляду скарги.
Однак в засіданні, що відбулося 23 жовтня 2002 року, колегією
суддів Вищого господарського суду України розглянуто касаційну
скаргу Корпорації лише в частині оскарження ухвали господарського
суду Рівненської області від 25.05.2002 року. Помилкове припинення
Вищим господарським судом України касаційного провадження за
касаційною скаргою Корпорації в частині оскарження ухвали
господарського суду Рівненської області від 08.07.2002 року стало
підставою для часткового скасування постанови цього суду від
23.10.2002 року № 11(14) Верховним Судом України. Постановою
Верховного Суду України від 10.06.2003 року (справа
№ 3-791к03/27/15) справа в цій частині направлена на розгляд
Вищому господарському суду України.
Відповідно до частини 1 статті 111-21 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
вказівки, що містяться
у постанові Верховного Суду України, є обов'язковими для суду
першої інстанції під час нового розгляду справи та для Вищого
господарського суду України під час розгляду матеріалів касаційної
скарги. У порушення вимог зазначеної статті Вищий господарський
суд України не виконав вказівок, що містяться у вказаній постанові
Верховного Суду України, касаційну скаргу Корпорації на ухвалу
господарського суду Рівненської області від 08.07.2002 року не
розглянув та повернув касаційну скаргу з підстав, не передбачених
статтею 111-3 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
За таких обставин оскаржену ухвалу Вищого господарського суду
України слід скасувати як незаконну, а справу передати на розгляд
до цього суду.
Керуючись статтями 111-17 - 111-21 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова палата у господарських справах
Верховного Суду України
постановила:
Касаційну скаргу корпорації "У" задовольнити.
Ухвалу Вищого господарського суду України від 09.07.2003 року
№ 11(14) скасувати, а справу передати на розгляд до Вищого
господарського суду України.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.