Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.03.2004 року (скасовано ухвалу ВГСУ)
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у
складі:
Головуючого
Суддів
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.
Сімферополі на ухвалу Вищого господарського суду України від
19.11.2003 року у справі за позовом Державної податкової інспекції
у м. Сімферополі до закритого акціонерного товариства "СВХ" та
фірми "H" про визнання угоди недійсною,
встановила:
Рішенням господарського суду АР Крим від 15.07.2003 року в
задоволенні позову відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від
11.09.2003 року залишено без змін рішення господарського суду АР
Крим від 15.07.2003 року.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 19.11.2003 року
касаційну скаргу ДПІ у м. Сімферополі на постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.09.2003
року повернуто без розгляду, посилаючись на те, що касаційна
скарга підписана особою, яка не має права її підписувати.
12.02.2004 року Верховним Судом України за касаційною скаргою ДПІ
у м. Сімферополі порушено касаційне провадження з перегляду ухвали
Вищого господарського суду України від 19.11.2003 року. Скарга
мотивується неправильним застосуванням норм процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши
доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, Судова
палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що
касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Повертаючи без розгляду касаційну скаргу ДПІ у м. Сімферополі на
постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
11.09.2003 року, Вищий господарський суд України зазначив, що до
касаційної скарги, всупереч вимог ст. 28 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не додано документів, які б свідчили про те, що Ж-а Г.В. дійсно
наділена правом підписувати документи, що мають процесуальне
значення.
Проте, такий висновок суперечить фактичним обставинам справи.
Скаржник подав належним чином завірену копію довіреності
№ 31596/10-0 від 17.12.2002 року, якою Ж-а Г.В. уповноважується
бути представником ДПІ у м. Сімферополі з усіма процесуальними
правами, наданими позивачеві законодавством, у тому числі
отримувати документи, подавати заяви, вести справи в усіх судових
та адміністративних установах, повністю чи частково відмовлятися
від позовних вимог, визнавати позов, змінювати предмет позову,
укладання мирової угоди, а також апеляційне та касаційне
оскарження рішень суду.
Згідно ст. 32 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
така довіреність є доказом.
У випадку сумніву її вірогідності, чи дійшовши висновку про
недостатність такого доказу, суд міг і повинен був витребувати
додаткові докази, але не мав законних підстав для повернення
скарги.
За таких обставин, висновок Вищого господарського суду України
щодо невідповідності касаційної скарги вимогам розділу XII-1 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
не відповідає положенням процесуального
законодавства.
Тому, касаційна скарга підлягає задоволенню. Оскаржувану ухвалу
слід скасувати, а справу передати до Вищого господарського суду
України для розгляду.
Керуючись ст.ст. 111, 111-17, 111-18, 111-19, 111-20
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова
палата
постановила:
Касаційну скаргу ДПІ у м. Сімферополі задовольнити.
Ухвалу Вищого господарського суду України від 19.11.2003 року
скасувати. Справу направити на розгляд до Вищого господарського
суду України. Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.