ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.03.2004 Справа N 10/51
(скасовано постанову ВГСУ)
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у
складі:
Головуючого судді,
Суддів;
за участю представників Приватного ремонтно - будівельного
підприємства "ХХХ" - присутні, та Приватного підприємця А.А.А.
розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємця А.А.А. на
постанову Вищого господарського суду України від ХХ листопада
2003 р. у справі за позовом Приватного підприємця А.А.А. до
Приватного ремонтно-будівельного підприємства "ХХХ" про стягнення
109 751,02 грн.,
встановила:
У березні 2003 року Приватний підприємець А.А.А. звернувся з
позовом до Приватного ремонтно-будівельного підприємства "ХХХ" про
стягнення 109 751 грн. 02 коп. Позовні вимоги обґрунтовувались
тим, що за договором про надання юридичних послуг відповідач має
заборгованість перед позивачем у сумі 109 751 грн. 02 коп. (із них
109 133 грн. 12 коп. - основний борг та 617 грн. 90 коп. - 3%
річних). Пізніше позивач збільшив вимоги по 3 % річних до
2 087 грн. 68 коп..
Рішенням господарського суду Н-ської області від ХХ травня 2003
року позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача
109 133 грн. 12 коп. основного боргу та 2 087 грн. 68 коп. річних.
Постановою Н-ського апеляційного господарського суду від ХХ липня
2003 року вищезазначене рішення суду залишене без змін.
Наведені судові рішення мотивовані тим, що виконавець за договором
від 24 жовтня 2001 року (позивач) виконав свої зобов'язання, у
результаті чого замовник (відповідач) отримав позитивний
економічний ефект - на його рахунок за платіжним дорученням
надійшли кошти в сумі 545 665 грн. 63 коп.
Постановою Вищого господарського суду України від ХХ листопада
2003 року рішення господарського суду Н-ської області від ХХ
травня 2003 року та постанову Н-ського апеляційного господарського
суду від ХХ липня 2003 року скасовано. У задоволенні позову
відмовлено, оскільки, погашення боргу ВАТ "YYY" перед Приватним
ремонтно-будівельним підприємством "ХХХ" у справі № Х6 відбулось у
результаті укладення мирової угоди. При цьому, переговори з
боржником, а також, підготовку та узгодження тексту мирової угоди
виконав повірений Б.Б.Б., а не позивач.
Ухвалою Верховного Суду України від ХХ лютого 2004 року порушено
провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого
господарського суду України від ХХ листопада 2003 року за
касаційною скаргою Приватного Підприємця А.А.А., у якій поставлено
питання про скасування цієї постанови та передачу справи на новий
розгляд до суду першої інстанції. Посилання зроблені на
неправильне застосування норм матеріального та процесуального
права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Договір, на якому ґрунтувалися вимоги позивача, на момент
звернення до суду не було розірвано в установленому законом
порядку чи визнано недійсним, відсутні й дані про припинення
довірителем довіреності, виданої повіреному на виконання умов
договору.
Відповідно до ст.161 Цивільного кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
, зобов'язання
повинні виконуватися належним чином і в установлений строк
відповідно до вказівок закону, акта планування, договору, а при
відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно
ставляться.
Згідно статті 162 Кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
, одностороння відмова від
виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не
допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.
Судом першої та апеляційної інстанцій було встановлено факт
визнання господарським судом вимог заявника у справі про
банкрутство (відповідача у даній справі) та перерахування коштів
на його рахунок боржником, з якими договір пов'язував закінчення
робіт повіреним та обов'язок Приватного ремонтно-будівельного
підприємства "ХХХ" оплатити обумовлену договором суму.
Висновок Вищого господарського суду України про відсутність
причинного зв'язку між виконанням позивачем взятих за договором
зобов'язань та перерахуванням коштів відповідачу, про
перерахування останніх у результаті укладення мирової угоди,
підготовку та узгодження тексту якої виконав повірений Б.Б.Б., а
не позивач, зроблено без врахування того, що ці обставини судом
першої та апеляційної інстанцій не були досліджені в повному
обсязі і не з'ясовано співвідношення між фактично виконаними
роботами та їх обсягом за договором і не обговорено питання про
наявність підстав для часткової оплати за умови часткового
виконання робіт.
Порушення вимог матеріального та процесуального права, допущені
при розгляді справи, є підставою для скасування винесених судових
рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої
інстанції.
При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене та
вирішити спір з дотриманням вимог закону.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 111-17 - 111-20
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова
палата
постановила:
Касаційну скаргу Приватного підприємця А.А.А. задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду ( sp02/907-1 ) (sp02/907-1)
України ХХ
листопада 2003 року, постанову Н-ського апеляційного
господарського суду від ХХ липня 2003 року та рішення
господарського суду Н-ської області від ХХ травня 2003 року
скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду першої
інстанції.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.