240/38645/21 Про визнання неправомірними дій Управління Пенсійного фонду України щодо відмови перерахувати особі пенсію як особі, яка постраждала від наслідків Чорнобильської катастрофи, зобов`язання УПФУ перерахувати особі пенсію як особі, що постраждала від наслідків Чорнобильської катастрофи - 24.04.2024 Прийняття

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати з 17.05.2021 підвищення до пенсії непрацюючому пенсіонеру, який проживає на територіях радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

- зобов`язати відповідача здійснити з 17.05.2021 нарахування та виплату підвищення до пенсії непрацюючому пенсіонеру, який проживає на територіях радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач має статус особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи 3 категорії, проживає в с. Сарновичі Коростенського району, яке віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області.

В зв`язку з тим, що відповідач не нараховував та не виплачував підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, позивач звернувся з відповідною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.

Відповідач в листі від 02.11.2021 повідомив, що частина 2 статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не передбачає та не дає права на нарахування і виплату позивачу підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення.

Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивач звернувся з позовом до суду.

ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 25.07.2022 позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо ненарахування та невиплати позивачу з 17.05.2021 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 17.05.2021 нарахування та виплату підвищення до пенсії позивачу як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з моменту ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 17.07.2018 № 6-р/2018 відновлено право позивача на отримання підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення - у зоні гарантованого добровільного відселення, на підставі статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Також, покликаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі №240/4937/18, рішення Конституційного Суду України від 25.01.2012 №3-рп/2012 (v003p710-12) щодо відсутності повноважень Кабінету Міністрів України зменшувати розмір виплати пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач має право на отримання підвищення до пенсії як непрацюючий пенсіонер, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі двох мінімальних заробітних плат, як встановлено статтею 39 вищевказаного Закону.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2022 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області задоволено частково.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25.07.2022 скасовано.

Прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу з 17.05.2021 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 17.05.2021 нарахування та виплату підвищення до пенсії позивачу як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, установленого на 01 січня відповідного календарного року.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нову постанову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач має право на нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючий пенсіонер, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, установленого на 01 січня відповідного календарного року, оскільки після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №1774-VIII від 06.12.2016 року (1774-19) мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина.

ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ, ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позивач не погодився з рішенням суду апеляційної інстанції в частині визначення розрахункової величини для обрахунку розміру підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, визначеного нормою статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", звернувся з касаційною скаргою.

Як на підставу касаційного оскарження позивач покликається на те, що суд апеляційної інстанції не врахував правові висновки, що викладені у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи №240/4937/18.

Також покликається на те, що суд апеляційної інстанції помилково врахував висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №240/4946/18, що стосуються статті 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою врегульовано питання щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства. Питання щодо права на отримання підвищення до пенсії, встановленого нормами статті 39 вказаного Закону, не було предметом перевірки у справі №240/4946/18, відповідних висновків постанова Верховного Суду не містить.

Покликаючись на неправильне застосування норм матеріального права, позивач просить скасувати оскаржуване судове рішення та прийняти нову постанову про залишення без змін рішення суду першої інстанції.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить касаційну скаргу задовольнити частково, скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2022 та прийняти нову про відмову у задоволенні позовних вимог.

ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) (надалі по тексту Закон № 796-XII (796-12) ).

Відповідно до частини першої статті 39 Закону № 796-XII (у редакції, що діяла до 01.01.2015) громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:

- у зоні безумовного (обов`язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати;

- у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати;

- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.

Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати (частина друга цієї статті).

01.01.2015 набрав чинності Закон № 76-VIII (76-19) , підпунктом 7 пункту 4 розділу І якого виключено у Законі № 796-XII (796-12) статті 31, 37, 39, 45.

У подальшому Законом України від 04.02.2016 № 987-VIII "Про внесення зміни до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (987-19) " (далі - Закон № 987-VIII (987-19) ; згідно з розділом II "Прикінцеві положення" Закону № 987-VIII (987-19) він набрав чинності з 01.01.2016) включено до Закону № 796-XII (796-12) статтю 39 такого змісту:

"Стаття 39. Доплата громадянам, які працюють у зоні відчуження

Громадянам, які працюють у зоні відчуження, встановлюється доплата у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України". Рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 № 6-р/2018 (v006p710-18) у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності), зокрема, підпункту 7 пункту 4 розділу I Закону № 76-VIII (76-19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційним), зокрема, підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону № 76-VІІІ (76-19) . Вирішено, що положення підпункту 7 пункту 4 розділу І Закону № 76-VІІІ (76-19) як такі, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 17.07.2018 № 6-р/2018 вказав, що обмеження чи скасування Законом № 76-VIII (76-19) пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом № 796-ХІІ (796-12) , фактично є відмовою держави від її зобов`язань, передбачених статтею 16 Конституції України, у тому числі щодо соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Приписи статті 3 Конституції України, згідно з якими держава відповідає перед людиною за свою діяльність (частина друга), зобов`язують державу обґрунтовувати зміну законодавчого регулювання, зокрема, у питаннях обсягу пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Отже, Закон № 76-VIII (76-19) у частині скасування або обмеження пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом № 796-ХІІ (796-12) , щодо соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, суперечить положенню частини другої статті 3 Конституції України, відповідно до якого держава відповідає перед людиною за свою діяльність.

У Рішенні Конституційного Суду України встановлено порядок його виконання щодо застосування статей 53 і 60 Закону № 796-ХІІ у редакціях, чинних до внесення змін Законом № 76-VIII (76-19) , проте застережень щодо порядку застосування статті 39 Закону № 796-ХІІ вказане Рішення не містить.

Тобто вказаним Рішенням Конституційного Суду України відновлено дію статті 39 Закону № 796-XII (у редакції, що діяла до 01.01.2015), яка із 17.07.2018 є чинною.

06.12.2016 був прийнятий Закон № 1774-VIII (1774-19) , що набрав чинності 01.01.2017.

Пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1774-VIII (1774-19) встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, крім розрахунку щорічного обсягу фінансування статутної діяльності політичних партій (зі змінами, внесеними згідно із Законом від 19.12.2019 № 410-IX (410-20) ).

Постанова суду апеляційної інстанції оскаржується лише позивачем і лише в частині розрахункової величини для обрахунку підвищення до пенсії непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, право на яке у такої особи виникло на підставі норм статті 39 Закону №796-ХІІ, відтак касаційний перегляд судового рішення здійснюється лише в цій частині.

Таким чином, ключовим питанням у цій справі є визначення розрахункової величини для обрахунку підвищення до пенсії непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, право на яке у такої особи виникло на підставі норм статті 39 Закону №796-ХІІ (у редакції, що діяла до 01.01.2015).

Верховний Суд ухвалою від 28.11.2022 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ПФУ у справі № 240/19227/21 та ухвалою від 17.01.2024 справу передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п`ятої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України.

Обґрунтовуючи підставу для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Верховний Суд виходив з того, що спірні правовідносини містять виключну правову проблему, вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики за цією категорією справ, а саме питання щодо розрахункової величини для визначення розміру підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, передбаченого частиною другою статті 39 Закону № 796-XII.

Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи питання щодо застосування норм права відповідно до сформульованої Касаційним адміністративним судом виключної правової проблеми, дійшла наступних висновків:

"…з набранням чинності Законом № 1774-VIII (1774-19) мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина, зокрема, для обрахунку підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, право на яке у таких осіб виникло на підставі статті 39 Закону № 796-ХІІ (у редакції, що діяла до 01.01.2015). Закон № 1774-VIII (1774-19) прийнятий у часі пізніше від Закону № 796-ХІІ (796-12) , а тому повинна застосовуватися визначена ним розрахункова величина - прожитковий мінімум для працездатних осіб.

Такий висновок не суперечить положенням статті 71 Закону № 796-ХІІ, згідно з якими дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону, оскільки положення пункту 3 розділу ІІ "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 1774-VІІІ (1774-19) визначають нову розрахункову величину, яка підлягає застосуванню під час реалізації положень, зокрема статті 39 Закону № 796-ХІІ, тобто правовий наслідок призупинення дії правової норми при цьому не настає.

… Підсумовуючи, Велика Палата Верховного Суду висновує, що норма пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1774-VIIІ (1774-19) (в частині інших виплат, щодо яких не застосовується мінімальна заробітна плата як розрахункова величина) поширюється на підвищення (доплату) до пенсій непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, а відтак розмір підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам на підставі статті 39 Закону № 796-ХІІ (у редакції, яка діяла до 01.01.2015) встановлюється із застосуванням як розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня відповідного календарного року, а не мінімальної заробітної плати."

За таких обставин, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 240/19227/21, суд апеляційної інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що при визначені розміру спірного підвищення до пенсії необхідно застосовувати прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений на 1 січня відповідного календарного року.

Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини 3 статті 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки при ухваленні судового рішення суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права, не допустив його порушень, тому суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.