Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.02.2004 року (скасовано ухвалу ВГСУ)
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у
складі:
головуючого
суддів
за участі представників
військової прокуратури: П-а С.М., С-і І.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції
Автономної Республіки Крим (далі - Інспекція) на ухвалу Вищого
господарського суду України від 6 жовтня 2003 року у справі № 2 за
позовом військового прокурора Євпаторійського гарнізону в
інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі -
Міноборони) та Військової частини 26 (далі - Військчастина) до
Інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
№ 0000212302/0 від 18 листопада 2002 року,
встановила:
Оскарженою ухвалою Вищий господарський суд України повернув без
розгляду касаційну скаргу Інспекції на постанову Севастопольського
апеляційного господарського суду від 15 липня 2003 року на
підставі пункту шостого частини першої статті 111-3 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі - ГПК України).
Ухвала обґрунтована тим, що зміст касаційної скарги Інспекції
зводиться лише до аналізу і оцінки наявних в матеріалах справи
доказів та фактичних обставин справи, без зазначення суті
порушення або неправильного застосування господарським судом норм
матеріального чи процесуального права.
Інспекція просить ухвалу Вищого господарського суду України
скасувати, мотивуючи касаційну скаргу неправильним застосуванням
судом норм процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників
прокуратури, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги,
перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських
справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга
підлягає задоволенню з таких підстав.
Вимоги до форми і змісту касаційної скарги визначено статтею 111
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Зокрема, пунктом четвертим частини першої
цієї статті встановлено, що касаційна скарга повинна містити
вимоги особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням суті
порушення або неправильного застосування норм матеріального чи
процесуального права.
Повертаючи касаційну скаргу, Вищий господарський суд України
послався на недотримання Інспекцією вимог зазначеної норми. Проте
з таким висновком погодитись не можна.
Касаційну скаргу на постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 15 липня 2003 року Інспекція мотивувала
тим, що при ухваленні постанови судом апеляційної інстанції були
неправильно застосовані норми матеріального права, а саме:
підпункт 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та пункт 5.1. статті 5 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
При цьому в касаційній скарзі зазначається в чому саме полягає
суть неправильного застосування зазначених норм.
Відтак, посилання Вищого господарського суду України на
невідповідність поданої Інспекцією касаційної скарги вимогам
процесуального закону спростовується змістом касаційної скарги.
Наведені Інспекцією доводи за своєю суттю відповідають вимогам
пункту четвертого частини першої статті 111 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
За таких обставин оскаржена ухвала підлягає скасуванню як
незаконна, а касаційна скарга Інспекції на постанову суду
апеляційної інстанції - передачі до Вищого господарського суду
України для розгляду по суті.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 111-17 - 111-20 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова палата у господарських справах
Верховного Суду України
постановила:
Касаційну скаргу Євпаторійської об'єднаної державної податкової
інспекції Автономної Республіки Крим задовольнити, ухвалу Вищого
господарського суду України від 6 жовтня 2003 року скасувати, а
касаційну скаргу Євпаторійської об'єднаної державної податкової
інспекції Автономної Республіки Крим на постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від 15 липня
2003 року разом зі справою передати до Вищого господарського суду
України для розгляду по суті.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.