ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
24.02.2004 Справа N 09/1083
Розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубі Роз Агрікол Ко.,
ЛТД" (далі - ТОВ "Рубі Роз Агрікол Ко., ЛТД") на постанову Вищого
господарського суду України від 22 жовтня 2003 року у справі за
позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвекс" (далі -
ТОВ "Інвекс") до ТОВ "Рубі Роз Агрікол Ко., ЛТД", Відкритого
акціонерного товариства "Кононівське хлібоприймальне підприємство"
(далі - Підприємство), за участі третьої особи, яка не заявляє
самостійних вимог на предмет спору Відділу державної виконавчої
служби Драбівського районного управління юстиції (далі - ВДВС)
про визнання права власності на майно та звільнення майна з-під
арешту,
В С Т А Н О В И Л А:
З позовом до господарського суду Черкаської області ТОВ
"Інвекс" звернулося 19 лютого 2002 року.
Заявлені позовні вимоги мотивувалися тим, що на виконання
рішення господарського суду Черкаської області у справі N 10/2521
(про стягнення з Підприємства на користь ТОВ "Рубі Роз Агрікол
Ко., ЛТД" заборгованості) 9 грудня 2002 року державним виконавцем
ВДВС проведено опис та арешт майна зі складенням відповідного акта
(далі - Акт опису). Як стверджує позивач до Акта опису ВДВС
включив майно, яке він придбав у Підприємства за договорами
купівлі-продажу від 17 жовтня 2002 року та від 1 листопада
2002 року N 5, і став його власником, у зв'язку з чим воно
безпідставно описане і арештоване з метою виконання судового
рішення у зазначеній справі за N 10/2521.
Підприємство позов визнало з тих мотивів, що описане майно
дійсно було продане позивачу на підставі зазначених договорів і на
дату складання Акта опису вже не належало Підприємству. При цьому
воно стверджувало, що майно, яке було предметом цих договорів, на
момент їх укладання під арештом не перебувало і не існувало
будь-яких заборон на його відчуження.
ТОВ "Рубі Роз Агрікол Ко., ЛТД" позов не визнало, мотивуючи
свої заперечення тим, що, на його думку, договори купівлі-продажу
спірного майна недійсні, оскільки на момент їх укладання це майно
перебувало під арештом, накладеним ВДВС.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 7 квітня
2003 року позов задоволено, визнано право ТОВ "Інвекс" на майно
згідно з додатками N 1 до договорів купівлі-продажу від 17 жовтня
2002 року та від 1 листопада 2002 року N 5, на яке накладено арешт
відповідно до Акта опису та звільнено його з-під арешту. Судове
рішення обґрунтовано тим, що до Акта опису внесено 15 позицій
майна, що ввійшло в перелік проданих позивачу Підприємством
об'єктів нерухомості за зазначеними договорами купівлі-продажу.
Постановою від 17 червня 2003 року Київський апеляційний
господарський суд зазначене судове рішення частково змінив,
задовольнивши позов в частині визнання права ТОВ "Інвекс" на майно
згідно з додатком N 1 до договору купівлі-продажу від 17 жовтня
2002 року, а в частині позову про визнання права ТОВ "Інвекс" на
майно згідно з додатком N 1 до договору купівлі-продажу від
1 листопада 2002 року N 5 та звільнення його з-під арешту -
відмовив. При цьому апеляційний суд згідно з пунктом першим статті
83 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі
- ГПК України) визнав договір купівлі-продажу від 1 листопада
2002 року N 5 недійсним на підставі статті 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
і зобов'язав ТОВ "Інвекс" повернути придбане майно Підприємству.
Постанова обґрунтована тим, що суд першої інстанції не взяв
до уваги те, що до Акта опису не включено майно, продане за
договором купівлі-продажу від 1 листопада 2002 року N 5, і тому
дійшов помилкового висновку щодо порушення права позивача на
зазначене майно. Окрім того, апеляційний суд виходив з того, що
арешт, накладений ВДВС на спірне майно згідно з актом опису і
арешту майна від 30 листопада 2001 року, що в подальшому було
продане ТОВ "Інвекс", на дату укладання договору купівлі-продажу
N 5 у встановленому законом порядку не був скасований.
Постановою від 22 жовтня 2003 року Вищий господарський суд
України постанову Київського апеляційного господарського суду
скасував, а рішення господарського суду Черкаської області залишив
без змін. Постанова обґрунтована тим, що: суд першої інстанції
правильно встановив, що майно, яке описано за Актом опису, під
забороною та арештом не знаходилося; суд апеляційної інстанції
всупереч пункту другому статті 83 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
за
відсутності відповідних заяв заінтересованої сторони вийшов за
межі позовних вимог і визнав договір купівлі-продажу від
1 листопада 2002 року N 5 недійсним; визнаючи договір недійсним,
на підставі статті 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, апеляційний суд не
вказав вимогам якого саме закону чи іншого нормативно-правового
акта суперечить укладений договір; постанова ВДВС про закінчення
виконавчого провадження від 30 листопада 2001 року у встановленому
законом порядку не була скасована; відповідно до пункту 4.10
Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом
Міністерства юстиції України N 74/5 ( z0865-99 ) (z0865-99)
від 15 грудня
1999 року у разі закінчення виконавчого провадження припиняється
чинність арешту майна боржника.
ТОВ "Рубі Роз Агрікол Ко., ЛТД" просить постанову Вищого
господарського суду України від 22 жовтня 2003 року скасувати,
мотивуючи касаційну скаргу її невідповідністю Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та неправильним застосуванням судом касаційної
інстанції норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників
сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги,
перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських
справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга
підлягає задоволенню з таких підстав.
Суд першої інстанції при порушенні провадження у справі і під
час її розгляду порушив норми процесуального права.
Ухвалою про порушення провадження у справі від 18 березня
2003 року з ініціативи суду до участі у справі в якості третьої
особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено
ВДВС, але без вказівки про те, на чиїй саме стороні - позивача чи
відповідача.
Окрім того, з суті спору вбачається, що позивач фактично
оскаржив у суді дії, вчинені ВДВС на виконання ухвали
господарського суду щодо опису і арешту майна, яке він вважає
своєю власністю. Відповідно до статті 121-2 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
оскарження дій чи бездіяльності органів Державної
виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов
господарських судів здійснюється у формі скарги, яка може бути
подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з
дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам
стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.
Проте, зазначене положення названого Кодексу ( 1798-12 ) (1798-12)
суд
до уваги не прийняв і розглянув по суті позовну заяву ТОВ "Інвекс"
не до ВДВС, а до ТОВ "Рубі Роз Агрікол Ко., ЛТД" і Підприємства.
При цьому, зі змісту рішення суду першої інстанції та оскарженої
постанови Вищого господарського суду України, якою зазначене
рішення залишено в силі, а також - постанови апеляційного суду
видно, що суди не встановлювали склад цивільно-правової
відповідальності відповідачів, а саме - наявності збитків (шкоди)
для позивача, протиправності їх дій і вини, безпосереднього
причинного зв'язку між збитками (шкодою) та протиправними діями.
За таких обставин ухвалені у справі рішення і постанови судів
усіх інстанцій є незаконними і необґрунтованими, а тому вони
підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до
господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої
інстанції необхідно врахувати, що рішення є законним тоді, коли
суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно
перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами
матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому
повно відображені обставини, що мають значення для даної справи,
висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є
вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними
доказами, дослідженими в судовому засіданні.
При цьому суду необхідно встановити дійсні права та обов'язки
сторін і в залежності від встановленого вирішити спір відповідно
до закону.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 111-17 - 111-20
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова палата у господарських справах
Верховного Суду України П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
"Рубі Роз Агрікол Ко., ЛТД" задовольнити, постанову Вищого
господарського суду України від 22 жовтня 2003 року, постанову
Київського апеляційного господарського суду від 17 червня
2003 року та рішення господарського суду Черкаської області від
7 квітня 2003 року скасувати, а справу передати на новий розгляд
до господарського суду першої інстанції.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.